Гуляти по Андріївському узвозу приємно в будь-як
Гуляти по Андріївському узвозу приємно в будь-яку погоду. Особливо він прекрасний восени, коли виблискує на тлі жовтого листя. Спуск, незважаючи на засилля торговців, незмінно зберігає дух стародавнього Києва – неповторну атмосферу зберігають старі будиночки та стародавні пагорби, крізь які в свій час і був прокладений звивистий шлях, що зв'язав Верхнє і Нижнє місто, а його контури з висоти пташиного польоту нагадують шапку Мономаха.
Ми пропонуємо вам запастися термосом з гарячим чаєм, одягнутися тепліше і прогулятися разом з нами по невідомому Андріївському. Адже саме тут можна зустріти за трапезою відомих українських політиків та артистів, наштовхнутися на іноземних зірок, що купують на розкладках милі дрібнички, і почути старі легенди – адже історія Андріївського сповнена неймовірних преданіяй і мистии. Подейкують, що тут існує навіть портал в потойбічний світ, а вечорами по спуску бродить чорний кіт Бегемот. До речі, тут мешкає дуже багато бездомних котів: торговці жартують: їх так багато через те, що в 1920 році спуск перейменували в честь революціонера Георгія Лівера. Але, слава Богу, в 1957 році йому повернули древню історичну назву .
ДІМ МЕРА ЧАСІВ ВІЙНИ
Почати прогулянку радимо з нижньої частини узвозу – сюди можна дійти за 5 хвилин від метро " Контрактова площа ". В давнину піднімалися по крутому спуску торговці саме так , втрачаючи товар , який падав з возів . Кажуть , саме з тих пір і з'явилася приказка : "Що з воза впало, те пропало " – адже внизу , на перетині з Боричевим Током , перебували врата , де купці платили митний збір , а складальники податей збирали товари , що впали. Тут же , на Андріївському узвозі , 2 , можна побачити скромну садибу , де проживав мер Києва ( бургомістр ) часів фашистської окупації – Олександр Оглоблін ( Мезько ) – єдиний мер столиці, який народився і виріс у Києві . Оглобін був професором , доктором історичних наук , викладав у Києві. А після війни емігрував до США .
БУДИНОК ТЕРПИМОСТІ В "КОЛЕСІ"
У народі спуск також називають столичною вулицею червоних ліхтарів . Правда , в яких саме будівлях перебували будинки терпимості або , як їх зараз називають , публічні будинки , думки києвознавців розходяться . Деякі запевняють , що один з 9 будинків , що діяли на узвозі , був розташований в будівлі нинішнього театру " Колесо" ( Андріївський узвіз , 8 ) . А інші стверджують , що жоден з них не зберігся , оскільки всі будинки були дерев'яними , і пізніше їх знесли . Але факт наявності публічних будинків на Андріївському підтверджується і в історичних документах : в XVIII столітті вулиця не вважалася престижною , тому на ній з'явилися " обителі для дам легкої поведінки ". А виселили " дам" звідси тільки в середині ХІХ століття – клопотанням письменника Андрія Муравйова , який оселився на узвозі. До речі , він активно займався зміцненням Андріївської гори і оновленням легендарної церкви .
ЗАМОК РІЧАРДА: МПОМСТА ПІЧНИКІВ
Одна з унікальних споруд спуску – Замок Річарда ( Андріївський спуск , 15 ) , пам'ятник архітектури , будівля в стилі англійської неоготики. Будувався він з 1902 по 1904 рік, за замовленням промисловця Дмитра Орлова . Квартири планували здавати в оренду , але господаря садиби застрелили , і вдові довелося через борги продати замок на аукціоні . Незабаром орендарі в будинок таки заселилися , але покидали свої квартири з жахом – оскільки чули там виття і стогони . Втім , ніякої містики не було , всьому виною – борги за несплату : пічники , будуючи дім , заклали в димоходи просвердлену в багатьох місцях яєчну шкаралупу , яка під час сильного вітру і видавала моторошне виття .
Жив в цьому замку скульптор Федір Балавенський , один з авторів пам'ятника княгині Ользі . Також тут розташовувалася редакція сатиричного журналу " Шершень" , для якого писали Леся Українка та Іван Нечуй – Левицький . За радянських часів тут облаштували комуналки , але потім мешканці з'їхали . Зараз будинок порожній: у ньому хочуть відкрити готель .
ТЮТЮННИК І ГРАБОВСЬКИЙ
На Андріївському узвозі , 34 , жив відомий український прозаїк 60 – х років – Григір Тютюнник . Тут він написав свій твір " День мій суботній " , в якому описав реальне життя Андріївського узвозу та його пам'ятки. На жаль , доля письменника виявилася трагічною – він покінчив життя самогубством , похований на Байковому кладовищі .
Якщо зайти через арку у двір будинку , то в денний час там відкритий чорний сходовий хід – в будинок , який раніше призначався для прислуги і сажотруса . А ось в двоповерховому будинку по сусідству знаходяться майстерні художників : будинок , де вони розташовані , будувався в 1840 – х роках для польського письменника Міхала Грабовського , який теж жив на Андріївському . Усередині художники відкрили орнаменти старої кладки і дранки , щоб можна було цілком оцінити "дизайн" того часу.
ЗАЧАРОВАНЕ МІСЦЕ НА ТЕРАСІ
Головне надбання спуску , безумовно , – це Андріївська церква , яка немов ширяє над Києвом . Вона була зведена за розпорядженням імператриці Катерини II згідно з проектом Бартоломео Растреллі . Кажуть , що тераса храму – зачарована , і той , хто тут побуває , закохається в Київ назавжди , як і зробив один з героїв письменника Миколи Лєскова . Сюди часто ходив український диригент Олександр Кошиця , який жив на Андріївському . До речі , одна з легенд говорить , що церква стоїть на воді , і саме тому на ній немає дзвіниці . Адже дзвін розбудить воду " підземелля " , і настане вселенський потоп. Подейкують , що за радянських часів влади саме з цієї причини побоялися підірвати Андріївську .
ДРУГИЙ ДІМ БУЛГАКОВА
У двоповерховому будинку на Андріївському узвозі, 13, жив і творив легендарний письменник Михайло Булгаков. Опис будівлі, де зараз будинок-музей Майстра, можна знайти в "Білій Гвардії" і "Днях Турбіних". Але Булгаков проживав також в будинку №38 – навпроти Андріївської церкви. Там була обитель київського педіатра Івана Воскресенського, який був другим чоловіком матері письменника. І коли Булгаков вперше одружився в 1913 році, то разом зі своєю дружиною Тетяною вони деякий час займали кімнату Воскресенського. До речі, пізніше дружина стала прототипом персонажа Ганни Кирилівни в його оповіданні "Морфій ".
Дистанція прогулянки – 750 м
Час прогулянки – 50 м