Фініш. Богдан в Лісабоні - на краю Європи. Далі вже океан
Нещодавно свою двотижневу подорож автостопом з Києва до Лісабона завершив киянин Богдан Логвиненко. За цей час він побував у дев'яти країнах і подолав 4360 км, з яких 135 км йому довелося пройти на своїх двох! Щоб подолати таку дистанцію, він використовував близько півсотні попуток: 34 легковики, п'ять "бусиків" і три фури. Їхав він автостопом: просто виходив на трасу або автобан і чекав, поки хто-небудь не зупиниться. У середньому очікування займало від години до трьох, зізнається Богдан. Приміром, у глухому угорському селі він так нікого і не дочекався і був змушений заночувати в спальнику на автобусній зупинці. Ще сім ночей Логвиненко ночував у хостелах, чотири – у друзів, а дві – на АЗС. "В Угорщині поліцейські мені двічі погрожували штрафом за незаконне перебування на автобані. Кілька разів доводилося перелазити через паркан, перебігати по рейках швидкісного поїзда, продиратися крізь якісь кущі", – розповів "Сегодня" Логвиненко.
Ночівля. В дорозі доводилося спати прямо на зупинці в спальнику. Фото: Б. Логвиненко
ЗА ПЛАНОМ . Якщо не рахувати дорогу додому, а повертався він літаком, то вся поїздка обійшлася йому в 300 євро. При цьому сто з них він просто прогуляв. Мандрівник зізнається: при бажанні він міг би вкластися і в 50 євро, але не ставив перед собою мету жорстко економити. "Їв я в пристойних ресторанах, пригощав друзів, давав гроші на сигарети водієві фури, платив за проїзд у міськтранспорту, хоча жодного разу не бачив контролерів", – зізнається Логвиненко. За його словами, через важливі справ в Україні він був строго обмежений у часі. І якби бачив, що не вкладаюсь в запланований графік, зірвався б з півдороги і повернувся додому. Але в пункт призначення він потрапив, як і хотів – через два тижні з початку подорожі. Більше того: він запевняє, що міг доїхати до Лісабона навіть за три-чотири дні. Але метою подорожі було побачити якомога більше людей, а не просто швидко проїхати дистанцію.
Багатьох цих людей Богдан згадує з ностальгією. "У Мадриді мене підвозив на своєму авто Хосе. Він – машиніст швидкісного потягу, який курсує між столицею Іспанії та Сарагосою. Хосе не подобається, що його потяг розганяється до 300 км/год. "Я люблю повільні потяги, тому що у людей є на них гроші, а на швидкісні – ні. А водити порожні вагони безглуздо", – зітхав Хосе і перекидав пляшку пива прямо за кермом", – згадує Богдан. Від Хосе несло перегаром, і коли на автобані він перевищував допустиму швидкість на 50-60 км, Логвиненко гадав – наскільки вистачить у Хосе обережності, щоб його не занесло у відбійник? Коли Хосе відкоркував чергову пляшку, киянин запропонував іспанцеві повести його машину. У підсумку він довіз себе сам до АЗС і там вже зловив наступну попутку.
ПРО УКРАЇНУ . Під час поїздки Логвиненко розповідав європейцям про Україну. Більшість з них підтримують нас, але деякі думають, що Україна розділена по Дніпру. Таким він намагався пояснити, що насправді відбувається. "З багатьма іспанцями, французами, угорцями та італійцями був серйозний мовний бар'єр. Найлегше було в слов'янських країнах: я добре володію польською, українською та російською мовами, тому зі слов'янами можу говорити слов'янським "есперанто". Але багато хто так і не зміг зрозуміти, навіщо я їду до Португалії – якщо у мене там немає ні роботи, ні родини, ні коханої дівчини", – посміхається Логвиненко.
Детальніше прочитати про пригоди Богдана Логвиненка і людей, яких він зустрів на своєму шляху, можна за посиланням: