У двоповерховій будівлі (вул. Хмельницького, 60) знаходиться консульський відділ Посольства Польщі
Зараз вулиця Б. Хмельницького насичена музеями, бізнес-центрами та ресторанами. Але в минулому столітті тут проживала творча еліта, світила медицини, вчилися ідеальні гімназистки, які незабаром ставали зразковими дружинами і навіть принцесами. Виникла вулиця в 30-х роках XIX століття і називалася Кадетською, потім – Фундуклеївською (на честь Київського мецената Івана Фундуклея), після революції – вулицею Леніна, а в період німецької окупації – в Театральну. Тільки в роки незалежності вона отримала ім'я гетьмана.
ГИМНАЗІЯ ПРИНЦЕС
Чотириповерхова сіра будівля колишньої Фундуклеївської жіночої гімназії (Богдана Хмельницького, 6) знаменита своїми випускницями, серед яких – поетеса Анна Ахматова, оперна співачка Ксенія Держинська і навіть Катерина Десницкая (родом з Луцька), яка незабаром після закінчення гімназії вийшла заміж за тайського принца Чакрабона і стала принцесою Таїланду. Фундуклеївська гімназія (побудував київський генерал-губернатор Фундуклей), де дівчата отримували освіту, була "першою" не тільки в Києві, а й в усій Російській імперії. У неї брали дівчаток від 9 до 13 років, які навчалися впродовж шести років. Правила в навчальному закладі були досить суворими: учениці повинні були постійно носити форму і бути ідеально причесаними як у будні дні, так і по вихідних. Пристойне поводження, розумні промови і аристократичні манери були візитною карткою кожної випускниці. Зараз у приміщенні розташований офіс однієї з великих компаній.
МЕРЕЖИВНИЙ БУДИНОК-КОЛОДЯЗЬ
Будівля на Б. Хмельницького, 10 в народі іменують як "Мереживний будинок Брадтмана" – через його декоративне оформлення і на честь архітектора, який його створив. Якщо придивитися, то на будівлі можна розгледіти колони, стели і каміння веселки. Але будинок не скрізь "мереживний" – архітектор заощадив, прикрасивши лише фасад. Купці того часу жартували, мовляв, будинок гарний, але, як колодязь – всередині порожній. Побудували його на початку ХХ століття як прибутковий будинок, тому в ньому часто зупинялися іноземні купці. Особливою родзинкою був перший поверх, де розміщувалися дорогі магазини і канцелярії підприємств. Там часто перетиналася еліта того часу і вирішувала важливі питання у сфері освіти і мистецтва. Холостяки Києва, знаючи, де можна зустріти освічену дружину, "випадково" знайомилися з дівчатами саме тут.
ПАМ'ЯТЬ БУЛГАКОВА
Помпезну жовту будівлю на Богдана Хмельницького, 30/10, прикрашену різноманітними статуями, образами тварин, грецькими вазами і масками чудовиськ, письменник Михайло Булгаков увічнив у своєму творінні "Біла гвардія". У цей будинок Булгаков оселив мадам Анжу: тут вона господарювала в магазині. Подейкують, що магазин там дійсно був, і в ньому будь-який бажаючий міг взяти елітний костюм напрокат. Але ось господиню "ательє" звали Ольга. На самій будівлі досі можна знайти ініціали першого власника – купця Миколи Самсонова: літери "НС", які були вигравірувані ще при його будівництві в 1901 році. Після революції будинок націоналізували, пізніше він був частково зруйнований. Зараз будинок відреставрований і в ньому з'явилося кілька додаткових веж, які зробили його екстер'єр більш вишуканим. Коштує 4-х кімнатна квартира в цьому елітному будинку близько 2 млн доларів, зізнаються столичні ріелтори.
БУДИНОК САМОГУБЦІ
У двоповерховій будівлі (вул. Хмельницького, 60) нині перебуває консульський відділ Посольства Польщі, тому подивитися його інтер'єр може не кожен. Побудований він в кінці XIX століття для сім'ї київського архітектора Михайла Артинова. У ньому сім'я прожила близько десять років, а потім продала будинок гуру медицини Василю Образцову. У 30-х роках ХХ століття в будинку оселився політдіяч Панас Любченко, якого радянська влада звинуватила в керівництві контрреволюційною організацією в Україні під час колективізації. Знаючи про репресії, які очікували його сім'ю, повернувшись з пленуму додому, він вбив свою дружину, а потім застрелився сам.
ОКСАМИТОВИЙ СПІВ НАТАЛКИ ПОЛТАВКИ І ПОРТРЕТИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Навряд чи хтось із українців не чув оксамитовий голос Наталки Полтавки (справжнє ім'я – Оксана Петрусенко), яка виконувала в багатьох театрах партію полтавської красуні Котляревського. У середині 1930-х років вона працювала в Київському театрі опери та балету, тому оселилася неподалік від роботи – на вул. Богдана Хмельницького, 66. Проживала вона там з сім'єю. Після народження другої дитини, в 40-річному віці, вона померла. Але той недовгий період перебування в Києві не залишив байдужими городян, адже її дзвінкий голос могли чути не тільки сусіди, але і перехожі біля будинку. По сусідству із зіркою проживав і радянський живописець Короп Трохименко, картини якого зберігаються навіть у колекціях українських мільйонерів. Особливу увагу в своїй творчості приділяв він Кобзарю – Тарасу Шевченку. Помер художник у цьому ж будинку, де встановлено його бронзовий барельєф.
"РОЛІТ" З ПРИВИДОМ
Двокольорове будівлю на вул. Б. Хмельницького, 68, – рекордсмен в Україні за кількістю меморіальних дошок на фасаді: їх там 29 штук! І це не випадковість, адже в радянські часи в ньому проживало 130 українських літераторів, серед яких – Максим Рильський (кв. 70), Павло Тичина (кв. 38), Олесь Гончар (кв. 65) і Володимир Сосюра (кв. 5, 34). Це не дивно, адже багатоповерхівка "Роліт" (робітник літератури) спочатку призначалася для письменників. Будинок ділиться на дві частини: перша та елітна. У першій кімнати менше, а кухні – всього по 2-4 кв. м. (письменники харчувалися в загальній їдальні). А от мешканцям "елітки" можна позаздрити – великі 3- і 4-кімнатні квартири з апартаментами для покоївки.
Не обійшлося в будинку і без містики. Під час зведення "елітки" працівникам довелося знести старий дерев'яний будинок, де в замурованій стіні був знайдений жіночий скелет. Розслідувати справу правоохоронці не стали, і тепер подейкують, що душа загиблої бродить по вулиці.
Дистанція прогулянки: 1650 м
Час прогулянки: 75 хв.