П'ятиповерховий житловий будинок (Олеся Гончара, 31/28) городяни більше знають як будинок-портал
Вулиця Олеся Гончара виникла на початку XIX століття. Забудовувалася вона неспішно – адже більша її частина була прокладена через яр, куди жителі скидали відходи. Її перейменовували сім разів: спочатку вона називалася Маловолодимирською, потім – Столипінська, Григорія Гершуні (есер-терорист), Ладо Кецховелі (грузинський соціал-демократ), Валерія Чкалова (льотчик-випробувач), а в період окупації Києва – на честь історика Володимира Антоновича. Нинішню назву вона отримала в 1990-х роках, після смерті українського письменника Олеся Гончара. На цій вулиці вмирали правителі, об'єднувалися іноземці. Прогулянку починаємо з боку вул. Великої Житомирської.
ОСОБНЯК ЮРИСТА
Шестиповерховому будинку на вул. Олеся Гончара 16/31 понад сто років. Його спроектував Микола Яскевич, який не раз намагався зайняти місце головного архітектора Києва. Власником будинку був відомий київський юрист Олексій Фурман, про почуття гумору якого складали легенди. Практично всі справи юриста закінчувалися успішно, тому він був дуже затребуваний і мав хороші заробітки. А після завершення будівництва отримував солідні доходи від орендарів дорогих квартир.
БУДИНОК-ПОРТАЛ З ДРАКОНАМИ
П'ятиповерховий житловий будинок (Олеся Гончара, 31/28) городяни більше знають як будинок-портал, оскільки, за їх словами, відчувають "потойбічний вплив" біля під'їзду. Експерти-біоенергетики не виключають, що це явище пов'язане з несприятливими потоками, про що не раз говорили. Ймовірно, це лише легенда, яка виникла через казкових драконів, що прикрашають фасад будинку. Але місцеві жителі подейкують, що чудовиська там неспроста: будинок знаходиться в небезпечній геопатогенній зоні, а дракони лише охороняють мешканців будинку від несприятливого впливу і оживають в ніч під Різдво.
Належало це будівля архітектору Миколі Яскевичу, який у своїх проектах "Київський Ренесанс" часто прикрашав об'єкти такими персонажами, оскільки захоплювався міфілогією. У радянські часи особняк був націоналізований, і проживали в ньому звичайні, пересічні громадяни – втім, як і зараз.
ОБИТЕЛЬ ПОЛЯКІВ
На перший погляд, триповерховий житловий будинок на вулиці Олеся Гончара, 24, практично нічим не відрізняється від сусідніх. Але насправді будівлю дуже добре пам'ятає польська діаспора: в радянський час будинок був неформальним притулком для поляків-емігрантів. У квартирі №4 проживав громадський діяч і літератор Отто Глінка, син якого, повернувшись до Польщі, став письменником і в своїх роботах детально описував пам'ятки Києва ХХ століття. Глінка хоч і працював в управлінні Південно-Західної залізниці, був учасником багатьох інтелектуальних клубів, де вирішував життєво важливі питання київських поляків. А господарем цього будинку був спадковий дворянин, популярний на той час київський політик Сергій Богданов, він проживав тут же зі своєю сім'єю. Богданова добре знали і представники православної церкви, адже його батько був ключником Софійського собору. Крім політдіяльності він мав науковий ступінь – був професором Київського університету ім. Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка). Завдяки йому при навчальному закладі були створені Ботсад і лабораторія для агрохімічних досліджень. Після революції будинок Богданова націоналізували, і дві його дочки залишилися без спадщини. Сам професор помер у Одесі від тифу у віці 61 року.
ЖИТЛО "ДИВЕРСАНТІВ"
До революції господарями будинку на Олеся Гончара, 32, була чеська сім'я Вацлава Вондрака, який протегував діаспорі в Києві. Він відкривав спеціальні освітні школи та клуби для побратимів. Особлива його заслуга – будівництво фешенебельного готелю "Прага", де він облаштував куточок для чехів-мігрантів, у тому числі для батька "Бравого солдата Швейка" Ярослава Гашека. Подейкують, що в гостях у Вондрака частенько бував і сам письменник, не кажучи вже про багатих киян.
Після революції в будинку проживали радянські художники, професори університетів і письменники, а під час німецької окупації в квартирах №7 і №20 мешкали легендарна актриса Раїса Окіпна та її подруга Євгенія Бремер, які були учасницями розвідувально-диверсійної групи Івана Кудрі. Доля їх склалася сумно: в 1942 році, за наводкою соратників, їх діяльність була розсекречена, після чого всім фашисти винесли смертний вирок – розстріл.
СМЕРТЬ ПРЕМ'ЄРА
Незвичайний будинок на Олеся Гончара, 33, більше схожий на французький старовинний особняк у стилі модерн. У ньому відкрив фешенебельну клініку відомий хірург Петро Качковський. У приміщенні були не тільки модні палати, а й кабінети, тому впливові люди столиці могли поєднати якісне і дороге лікування з роботою, приймаючи у себе відвідувачів.
Після смерті хірурга особняк перейшов у руки іншого медика – Ігнатія Маковського, який не тільки не змінив цільове призначення будівлі, але і відкрив приватну клініку. В історії особняк відомий як лікарня, де помер прем'єр-міністр Російської імперії Петро Столипін: після смертельного поранення в Київській опері його привезли саме в цей медзаклад, але врятувати міністра медикам не вдалося. У 1940-х роках в будівлі діяла офтальмологічна клініка, а незабаром у ньому відкрили Інститут гігієни. У роки незалежності тут влаштувався головний офіс Народного руху України, а зараз в будівлі діє кабінет-музей відомого політика В'ячеслава Чорновола.
ГОТИЧНИЙ ЗАМОК ВАМПІРА
Семиповерховий будинок на Олеся Гончара, 60, був побудований на початку ХХ століття. Зовні він більше нагадує неоготичний середньовічний замок, до якого веде каскад сходів з башточками і стінами. Через незвичайну архітектуру йому приписували безліч загадкових історій – мовляв, проживав у ньому вампір, який входив до кола київської інтелігенції. Насправді ж це був прибутковий будинок, яким володів професор-невролог Михайло Лапінський. Господар незвичайної будівлі був відомий тим, що створив водолікарню, в якій застосував лікування за допомогою штучних хвиль. Під час революції вченому довелося емігрувати за кордон, а будівлю націоналізували. Зараз особняк пустує і потребує реставрації.