У Національній опері України відбулася одна з найбільш незвичайних прем'єр – вперше за всю історію існування знаменитої п'єси Михайла Старицького "За двома зайцями" за її мотивами був створений балет. Ризик був великий – надто вже запал в душі однойменний кіношедевр. Але результат перевершив всі очікування – прем'єра балету "За двома зайцями" пройшла з величезним успіхом!
Переказати мовою пластики сюжет, що так полюбився, про невдаху цирульника, який в буквальному сенсі, погнався за двома зайцями, зважився балетмейстер-постановник Віктор Литвинов. Автор лібрето і виконавиця ролі одіозної Проні – Тетяна Андрєєва, композитор – Юрій Шевченко, диригент – Володимир Кожухар, сценограф – Сергій Маслобойщиков, художник по костюмах – Ганна Іпатьєва.
Згідно з сюжетом п'єси М.Старицького, любовна трагікомедія розігралася в Києві, в районі Гончарі-Кожум'яки, який простягається від Андріївської церкви до Подолу. І творцям постановки вдалося якнайкраще передати атмосферу старого Києва – впізнаваного і коханого.
У декораціях, де основним символом стала Андріївська церква, крізь яку проростають мальви (втім, як і крізь все, що було на сцені) – тонкий натяк на провінційність. Проте, саме велика кількість квітів додала всьому сценічному дійству легкість і святковість.
Навіть величезна бутафорська свиня, що логічно вписалася в загальну атмосферу, стала алегорією не тільки середовища проживання головних героїв, які прагнуть "із грязі в князі", а й їх "свинських" вчинків.
Органічно вписалася в сюжет музика, написана композитором Юрієм Шевченком. "У балету є своя мова, мова пластики, сценографії, музики. І це відразу змінює все акценти – історія залишається все тією ж, але спосіб її розповіді дещо інший. Я, наприклад, місяця три коливався – використовувати чи відому пісеньку Голохвастого і компанії" у небі канарєєчку літає...", – ділиться історією створення балету композитор. – "Зрештою музика була написана і в руках Володимира Кожухаря моя партитура зазвучала чарівно".
Проте, веселі куплети "Канарєєчку" стали лейтмотивом балету, в якому звучить і кадриль, і танго, коли Проня освоює ази балетного мистецтва в приватному салоні. У той же час, в музичну канву вдало вплетені і народні мелодії, і знаменита "Школа Соломона Пляра".
Костюми героїв, а їх зшито більше сотні – ручної роботи і з натуральних тканин, стилізованих під епоху минулого століття, далекі від класичних балетних. На створення образів Ганну Іпатьєву надихнула творчість Марії Примаченко, а ось костюми для головної героїні – Проні, це вплив сучасного українського художника Владислава Шерешевського. Стьобані ватники, лляні сарафани, багатошарові спідниці і кожухи персонажів рясно декоровані принтами, стрічками, аплікаціями, мереживом і українською вишивкою. Як і декорації, кожен образ "розповідає" про свого персонажа, викликає певні асоціації. Багатство сценічних костюмів стало ще однією родзинкою постановки, додає їй яскравість, колорит і неповторність.
Образ Проні в першому прем'єрному показі втілила Тетяна Андрєєва, якій належить ініціатива постановки цього комическо-містичного балету. В її виконанні Проня – це вже не просто смішна міщанка, яка мріє вийти вдало заміж. Проня стала мрійливою, закоханою, більш витонченою і романтичною, панянкою, яка щиро бажає знайти своє жіноче щастя. Блискучим творчим прийомом стала її весільна сукня з довгим шлейфом, в яку майже насильно закутували Голохвастова, роль якого виконав Ярослав Ткачук. Граціозний в гарному одязі він здавався чарівним і щирим, а не злим спокусником, який хотів багатства нареченої.
Балетмейстер-постановник Віктор Литвинов, зауважив: "Нам дуже хотілося донести до глядача весь гумор, закладений в п'єсі Старицького, – і додав. – Але дуже складно було мовою танцю передати знаменитий вислів "Проня Прокопівна, вам просили передати, шо ви падлюка".
Можна з упевненістю сказати, що "За двома зайцями" – балет унікальний, він вийшов багатогранним – і містичним, і гумористичним, і драматичним. Крім того, він став дуже гучним акордом у завершенні театрального сезону.