Минулого тижня автори проекту ChebuRussia TV опублікували відео, де зафіксували реакцію городян на хлопців, які гуляють по Москві тримаючись за руки. Ролик зібрав вже понад вісім мільйонів переглядів. В Україні цей експеримент також викликав резонанс і суперечки про те, наскільки інакше поставилися б до такої пари, наприклад, в Києві. Журналісти видання Bird In Flight вирішили це перевірити, знявши на приховану камеру прогулянку двох хлопців по людних місцях.
"Як ми бачимо, більшість дотримується нейтральних поглядів, і їм не особливо цікаво. Це доводить, що боротьба йде між двома меншинами. Проблема тільки в тому, що одна меншість надто агресивна. Думаю, правоохоронні органи повинні почати так зване" сафарі "на агресорів , тому що останні дискредитують українців, популяризують насильство, дають своїми діями і заявами чіткий сигнал, що правоохоронна система нічого їм не зробить і агресія залишиться безкарною ", – говорить Тимур Левчук.
"У медицині є такий метод лікування – провокація. Деякі інфекції неможливо вилікувати, поки не змусиш їх проявитися "у всій красі". Саме це зробили хлопці з журналу Bird In Flight, запросивши нас стати героями соціального експерименту. Гомофобія – теж, як на мене, свого роду захворювання. Здорова людина, впевнена у своїй гетеросексуальності, що не буде накидатися на гея, як би зухвало той себе не вів.
Звичайно, в реальному житті ми з Тимуром (а ми разом майже чотири роки) ніколи не сідаємо один одному на коліна і навіть не ходимо по вулиці тримаючись за руки. Ми не відчуваємо в цьому потреби. Коли ми більше години так гуляли по Києву, ми не помітили жодної різко агресивної реакції. Більшості людей, які взагалі на нас звернули увагу, просто було важко повірити своїм очам. Ми вирішили трохи загострити ситуацію: я сів на лавочку на Хрещатику, а Тимур – мені на коліна. Звичайно, ми були готові до всього, особливо після того, як побували на марші рівності.
Гомофоби не змусили себе довго чекати. Втім, як все відбувалося, можна побачити на відео. Цікаво, що таких хлопців у нашому суспільстві стільки ж, скільки і геїв, якщо не менше – 3-5%. Решті просто по барабану, а навіть якщо й ні, вони ніколи не будуть застосовувати силу. Ми нікому нічого не нав'язуємо і не намагаємося змінити весь світ під себе. Ми просто хочемо бути повноправними громадянами своєї країни і вносити свій внесок у її розвиток, не боячись дискримінації та насильства", – підкреслив Зорян Кісь.