Кадр з фільму
На екрани київських кінотеатрів вийшов фільм "Спогади про майбутнє". Його сюжет заснований на опублікованих в 1933 році мемуарах Віри Бріттейн.
Дія фільму розгортається до початку і в період Першої світової війни. Романтична молода дівчина Віра пише вірші, прекрасно грає на роялі, і в той же час мріє про вищу освіту в Оксфорді, проти якого виступає її консервативний батько. Життя просто чарівне: купання в озері, прогулянки з братом і друзями, книги, перша любов – здається, що в майбутньому Віру чекає тільки хороше. І мальовничі простори, серед яких проходить життя Віри, про інший сюжет і не говорять. До речі, дивовижні пейзажі і старі вулички з фільму можна відшукати в Йоркширі, Оксфорді та Лондоні.
Перший тривожний дзвіночок – заголовок газети: "Вбито ерцгерцога Фердинанда". І відразу розумієш: будуть страх і ненависть, кров і біль, смерті дорослих і молодих. Почалася Перша світова...
Віра одного за іншим втрачає коханих людей – і змінюється, дорослішає на очах. І екранні переживання настільки щирі і близькі, що глядач мимоволі занурюється в атмосферу фільму і проживає біль втрати разом з нею.
Але у Віри не той характер, щоб страждати, сидячи в університетській кімнаті. Кинувши навчання в Оксфорді і відправившись добровольцем-медсестрою у військовий госпіталь, вона ховається від переживань у важкій роботі, доглядаючи за солдатами. Однак попереду її чекає ще одне потрясіння: у таборі для полонених у Франції дівчині доводиться доглядати за тяжкопораненими німцями. Поступово Віра відкриває для себе, що чоловіки, якы воюють на боці супротивника, яким доводиться ампутувати кінцівки, ставити уколи і робити перев'язки, нічим не відрізняються від її співгромадян. Точно так само вони страждають, відчувають біль, тужать за рідними і близькими, що залишилися вдома.
"Спогади про майбутнє" – не зовсім звичайний фільм про війну: тут немає батальних сцен, кровопролиття і м'ясорубки. Замість цього – глибока драма про біль втрати близьких.
Наприкінці війни Віра робить висновок: найкраще, що можуть зробити люди, які залишилися серед живих, – це пам'ятати, і ніколи не допускати повторення подібних жахів.