Так виглядав звільнений Київ / Фото: Олександр Яремчук
Київ сьогодні відзначить 71-шу річницю з дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників. В далекому 1943 року місто звільнили, але воно тоді представляло собою страшну руїну: спалений дотла Хрещатик, розбомблений завод "Більшовик", Бабин Яр з десятками жертв, розстріляних нацистами... На жаль, по тому 71 рік столиця продовжує жити війною: із зони АТО в київські госпіталі постійно прибувають поранені, ми ховаємо загиблих бійців. А ветерани зі сльозами в голосі кажуть: "Ми воювали, щоб не було війни. А вона знову прийшла в наші будинки".
В'ячеслав Городецький
Киянину В'ячеславу Городецькому – 88 років, він народився і виріс на Подолі. "Коли почалася війна, мені було 15 років. Я розносив повістки, а потім рив окопи під Києвом. Коли в місто прийшли німці, влаштувався працювати на "Ленінській кузні", потім в підпілля пішов – партизанити, служив в загоні "Київський". Ми допомагали 13-й армії при форсуванні Прип'яті. Під час бою я отримав контузію, а за віком у війська мене не забрали. З'явилася можливість потрапити до Києва. Добре пам'ятаю 6 листопада 1943-го: днем ми з мінерами переправилися через Дніпро на човні, в районі зруйнованого Ланцюгового мосту (нині – міст Метро). Над містом стояв дим. Мінери пішли на Печерськ, а я – на свій улюблений Поділ", – згадує В'ячеслав Семенович.
За його словами, рідний район справив на нього тяжке враження: вулиці були безлюдними, не видно було ні німців, ні мирних жителів, навіть кішок та собак. "У районі Нижнього Валу, де був мій дім, нас зупинив наш патруль і попередив, що район ще не розмінували. Виявилося, Поділ довгий час був закритою, мертвою зоною, німці звідти виселили всіх жителів. Зона ця тяглася від Дніпра до вулиць Мельникова та Артема, і за вхід в цю зону розстрілювали на місці. Німці хотіли підірвати Поділ, але ми завадили. А потім вели ми їх конвоєм Хрещатиком", – згадує ветеран.
Звільнення. Кияни дивляться, як по зруйнованому Хрещатику ведуть колону полонених німців. Фото: А. Яремчук
На фронт В'ячеслав Городецький пішов добровольцем в 1944 році. "Я служив у розвідці, з боями дійшов до Берліна, двічі був поранений – в обличчя і ногу. Я навіть не думав, що коли-небудь ми будемо ворогувати з Росією. Моїми однополчанами були десятки сибіряків. Ми билися, рятували один одного від смерті, а тепер ось ворогуємо... Навіть не знаю, чому це все відбувається. Прикро, гірко і незрозуміло. Ми воювали за те, щоб був мир! А ті, хто взявся зараз за зброю, – нездорові люди. Вони не знають, що таке справжня війна. Це горе! А щоб настав мир, в цей конфлікт на Донбасі повинна втрутитися сильна третя сторона", – каже ветеран.
Мирний час. Сучасний Хрещатик виглядає зовсім не так, як у далекому 1943-му. Фото: Г. Салай
Відсвяткують дуже скромно
Святкування Дня визволення Києва цього року буде тихим. В мерії це пояснюють тим, що вшановували ветеранів ВВВ (в Києві їх – 51 тисяча) в рамках дня визволення України 28 жовтня: тоді організовували і концерти, і солдатську кашу.
"6 листопада буде тільки покладання квітів до могили невідомого солдата в парку Слави. Ми туди на 11:00 запросили ветеранів, буде урочистий караул і хвилина мовчання", – розповів "Сегодня" начальник управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці КМДА Світлана Веселова.