Ця незвичайна будівля була побудована в кінці ХІХ століття / Фото: Анастасія Іскрицька
Одна з центральних вулиць столиці – Пушкінська – вельми популярна серед бізнесменів, адже на ній знаходяться сотні офісних приміщень, посольства і фешенебельні ресторани, де вирішуються питання на мільйони доларів. Спочатку ця вулиця також була центром для міської інтелігенції. На ній розміщувалися різноманітні творчі об'єднання, прибуткові будинки багатіїв, де проживали професори та культурні діячі ХIX-XX століть, театр Бергоньє, а також перебували великі підприємства – такі як друкарня Стефана Кульженка (на місці будинку №4) та тютюнова фабрика "Соломона Когена" (будинок №7). До речі, дівчат, які працювали на фабриці і подрібнювали тютюн, місцеві так і називали – "табакрошками".
Частина Пушкінської (між Прорізною та бульваром Шевченка) виникла в 40-х роках XIX століття і називалася Єлизаветинською – на честь російської імператриці Єлизавети Петрівни. Через кілька десятиліть її перейменували в Новоєлизаветинську. Остаточно сформувалася магістраль на початку 1870-х років, коли був проданий і забудований пустир навпроти університету св. Володимира. Вулицею Пушкінською вона стала з 1899 року – на честь 100-річчя з дня народження поета Олександра Пушкіна, який у Києві бував лише двічі. До речі, не секрет, що поет, надихнувшись казковим Києвом і місцевими мешканками, присвятив місту поему "Руслан і Людмила".
ОСОБНЯК БАГАТОДІТНОГО
Будівля міської ендокринологічної лікарні (вул. Пушкінська, 22-а) була зведена в середині XIX століття. Ця скромна споруда належала одній з благородних дворянських сімей – Дунін-Борковських. Члени цього знатного роду обіймали високі посади. Серед них були київський віце-губернатор, генеральний обозний, чернігівський полковник Війська Запорозького та граф Російської імперії. Особняк на Пушкінській належав Василю Дунін-Борковському – могильовському губернатору, який в 70-х роках ХIХ століття переїхав до Києва з дружиною, чотирма синами і чотирма доньками, заодно прихопивши нянь, гувернанток і прислугу.
ДІМ ЦИРКАЧА КРУТИКОВА
Невеликий одноповерховий будиночок на вул. Пушкінській, 30, зараз більше знають як будівля Національного комітету товариства Червоного Хреста України. А адже історія цього будинку почалася в далекому 1873-му, коли генерал-майор у відставці Сильвестр Крутиков придбав ділянку, де під чуйним наглядом відомого архітектора Олександра Шіле був побудований особняк.
А знаменитий цей будинок тим, що в ньому народився легендарний циркач, дресирувальник коней – Петро Крутіков, який у Києві відкрив перший двоповерховий цирк на вул. Городецького і називав його "Гіппо-Палас", який до наших днів не зберігся (був підірваний під час війни). Сам же Крутиков заради циркового життя кинув кар'єру чиновника, хоча служив в Київській судовій палаті.
МУЗИЧНА ОБИТЕЛЬ
У двоповерховій будівлі зеленого кольору на Пушкінській, 32, колись отримували знання столичні дівчата з купецьких і дворянських сімей: на початку ХХ століття в будинку розміщувалася приватна жіноча гімназія Ігнатьєвої. У цьому ж будинку колись функціонувала редакція сімейного журналу "Ранок життя". Пізніше тут була відкрита музична школа відомого піаніста Костянтина Регамея: він проживав у будинку разом з дружиною і сином Костянтином, який згодом став відомим композитором в Європі. Доля Регамея-старшого сумна: він був заарештований НКВД і засуджений до смертної кари за звинуваченням у шпигунстві. Зараз в будівлі знаходяться Національна спілка композиторів України та офісні приміщення.
ЗАМОК ДЛЯ ХІМІКА
Складно не помітити готичний замок сірого кольору на Пушкінській, 34. Ця незвичайна будівля була побудована в кінці ХІХ століття на замовлення професора хімії університету Св. Володимира (нині університет ім. Т. Шевченка) дворянина Федора Гарнич-Гарницького. Спочатку будівля була одноповерховою, але через десятиліття в неї з'явився ще один поверх. А трохи пізніше у особняка з'явився і новий власник – купець першої гільдії Тульчинський. Незабаром новий господар вирішив зробити надбудову третього поверху, оскільки перший став використовуватися під контору і управління Жашківського цукрового заводу. Усередині особняк був чудово обладнаний: стіни обклеєні французькими шпалерами, на підлозі – дубовий паркет, а підвіконня – з білого мармуру.
ДІТИЩЕ ГЛАСНОГО МІСЬКДУМИ
Будівля на вул. Пушкінській, 40, належала мільйонерові і за сумісництвом гласному Міської думи Фрідріху Михельсону, який володів шістьма особняками в центрі міста, а також декількома заводами, і входив до десятки найбагатших городян Києва початку XX століття. У цьому триповерховій будівлі мільйонер проживав з дружиною, а після смерті особняк дістався його синові – інженеру Миколі.
Відомо, що в будинку пізніше проживав доктор римської словесності і дослідник Візантії Юліан Кулаковський з сім'єю. Одружений він був не на простолюдинці, а на дочці керівника канцелярії Варшавського генерал-губернатора Миколи Рубцова. Відомо, що похований вчений в Києві, але місце його поховання залишається для всіх загадкою.
БУДИНОК ЦЕГЛЯНОГО МАГНАТА
Помпезна жовта будівля з незвичайною ліпниною на вул. Пушкінській, 45/2 (на розі з площею Льва Толстого) побудована в 1901 році, в стилі неоросійського архітектури. Його власником був Ілля Сніжко, якого нині б назвали успішним бізнесменом у сфері будівництва, адже йому належало кілька цегляних заводів. Прибутковий будинок вважається одним з найкрасивіших будинків Києва і по праву прикрашав одну з листівок ХХ століття із серії "Гарні будинки Києва". На першому поверсі будинку розміщувалися фешенебельні магазини і перукарня. Під час Другої світової війни будівля була пошкоджена, але незабаром відновлена, щоправда, без декоративних прикрас. А в 2000 році його повністю реконструювали.
Час прогулянки: 40 хвилин
Дистанція прогулянки: 975 метрів
Фото: Анастасія Іскрицька