Особняк з на вул. Прорізна 18/1 пов'язаний з однією з найвпливовіших сімей Києва позаминулого століття - Терещенками / Фото: Анастасія Іскрицька
Вулиця Прорізна завжди вважалася елітною. Дозволити собі мати тут нерухомість ще сто років тому могли далеко не всі товстосуми. Раніше багатії прагнули оселилися на ній, тепер же багато приміщень використовуються як офісні. Спочатку вулиця називалася Мартиновською, але незабаром стала Прорізною, через те, що була прокладена крізь земляний вал Старокиївських укріплень часів Ярослава Мудрого. Потім іменувалася як Золотохрещатицька, Васильчиківська (на честь генерал-губернатора Іларіона Васильчикова) і Свердлова (на честь радянського політдіяча Якова Свердлова). Прорізною вона знову стала за часів Незалежності.
КОНЬЯК ДЛЯ ДІДА ПАНАСА
На самому початку вулиці на Прорізній, 1/30, зараз знаходиться Міністерство палива та енергетики України. А в радянський час ця адреса була вельми популярною серед пересічних городян, оскільки тут розміщувалося знамените кафе "Хрещатий яр", де можна було випити чашечку елітної кави або "пропустити" чарочку вірменського коньяку. Але до закладу була прикута пильна увага з боку правоохоронних органів, точніше КДБ, оскільки в ньому панував особливий дисидентський дух і розповсюджувався самвидав. Одним із частих гостей кафе був і легендарний телеведучий-казкар Петро Вескляров (вів програму "На добраніч, діти"), а в народі відомий як Дід Панас. Він любив поговорити з відвідувачами. П'ятиповерховий будинок прикрашений величезними колонами і ліпниною, яка лише підкреслює стиль сталінського бароко. Будинок побудований в 50-х роках минулого століття. До речі, будинок навпроти – за адресою Прорізна, 2, дуже схожий за архітектурою, навіть колони повторюються. У ньому знаходиться Держкомітет телебачення і радіомовлення України.
ЗА БАЖАННЯМИ ДО "СЛІПОГО"
У будинках по Прорізній №5 і №6 за часів СРСР проживали міськчиновники. Тут багато дерев'яних лавок і декілька химерних лавок-чашок. Крім того, цей зелений куточок у центрі багатий на монументи. Наприклад, пам'ятник туркменському поетові Махтумкулі Фрагі, якого туристи називають "мужик в чалмі". Гарний монумент українському акторові і театральному режисерові Лесю Курбасу. Втім туристи більше йдуть до "великого сліпого" – героя роману "Золоте теля" Михайла Паніковського. Якщо до нього підійти з лівого боку, його бронзова рука може залізти у вашу кишеню. До нього часто приходять загадувати бажання, для цього потрібно випадково упустити "золоту" монетку і потерти його туфель. Правда, у геніального шахрая регулярно вандали крадуть бронзову тростину (він знову без неї). Місцеві жартують, що в кризу Паніковському довелося здати її в ломбард, щоб виконати бажання.
ГЛАСНИЙ "ПІВЕНЬ"
Особняк на вул. Прорізній, 9 прозвали "Будинком півня". Будівля належала інженеру і голосному Міської думи Миколі Добриніну. Але так як він був відносно влади в "вічній опозиції" (сам прагнув панувати в місті), його прозвали "півень із Прорізної". Крім власника з колоритним прізвиськом, в цій будівлі мешкав викладач Київського музичного училища, композитор Євген Риб, який написав десяток мазурок для фортепіано та оперу "Бранка". Будівля була зведена в кінці ХІХ століття і дивом уціліла під час війни. Пізніше в ній з'явився ще один поверх з "готичною прикрасою" – короною на даху.
МІСЦЕ ЗУСТРІЧЕЙ ІЗ ЗІРКАМИ
Один із закладів у місті, де можна зустріти зірок шоу-бізнесу, знаходиться на вул. Прорізній, 17. Тут розташований київський "Молодий театр", біля парадних дверей якого можна зустріти акторів: Ірму Вітовську, Тамару Яценко, Лілію Ребрик, Олексія Вертинського. Але у будівлі не тільки багатогранне театральне минуле, в 70-х роках ХIХ століття двоповерхова будова належала дружині одного з київських успішних підприємців Миколи Григоровича-Барського. Особняк будувався як прибутковий будинок, тому незабаром у нього з'явилися ще два поверхи. Зсередини кімнати були мебльовані з особливим шиком. Варто звернути увагу і на особливості фасаду, які оформлені в стилі модерн. На ньому можна відшукати голови левів, жінок і безліч "природознавчої" ліпнини. На будинку є меморіальна табличка режисерові Лесю Курбасу, який керував театром на початку ХХ століття.
БУДИНОК ЦУКРОВОЇ МАГНАТКИ
Скромний особняк з вмонтованими мініатюрними колонами на вул. Прорізна 18/1 пов'язаний з однією з найвпливовіших сімей Києва позаминулого століття – Терещенками.
Спочатку будівля зводилася для терапевта, засновника неврологічного відділення Київського військового госпіталю Володимира Покровського. Але його доля склалася трагічно. У розквіті своїх сил світило медицини, доглядаючи за хворим, заразився на висипний тиф і раптово помер. Звичайно ж, пристойна садиба не залишилася без нового господаря. Зовсім скоро будівля перейшла у володіння дочки цукрового магната і мецената Миколи Терещенка – Марії Іващенко. У кутовому будинку проживали в основному міські інтелігенти – художники, науковці, медики та адвокати. Серед знатних мешканців був вільний художник Еміль Бергоньє, син французького підприємця, засновника легендарного київського театру Бергоньє. До речі, на фасаді будівлі можна знайти бронзову меморіальну дошку, присвячену поету і драматургу Євгену Плужнику (псевдонім – Кантемирянин), правда, якщо вірити архівним даним, то жив він все ж у будинку №18/1-г, який при початковому будівництві був частиною садиби знатного лікаря. Зараз у скромному будинку №18/1-г розмістилися невеликі фірми і один з міських хостелів. Але зовнішній вигляд будівлі не завадило б облагородити, адже його фасад вже трохи зношений і вимагає термінових реставраційних робіт.
ФОТОАТЕЛЬЄ ДЛЯ УРЯДУ
Будинок по вул. Прорізна, 23 з незвичайними лоджіями і декоративними колонами на верхніх поверхах занурює городян в епоху Ренесансу. Він побудований в кінці ХІХ століття і саме завдяки легендарному фотоательє "Гудшон і Губчевський", яке розгорнуло свою бурхливу діяльність в квартирі №4. Там виготовляли не тільки художні портрети заможних городян, кольорові фотографії, ілюстративні знімки, але й копії картин. Підприємство завоювало авторитет у цій сфері, тому від клієнтів не було відбою. До речі, знімки членів першого українського уряду в 1917 році з'явилися завдяки старанням власників фотостудії. Але все ж особливу увагу варто звернути на казковий бордовий палац навпроти – під № 24. Будівля вже тривалий час перебуває на реконструкції, судячи з усього, новий власник не розрахував свої можливості і ніяк не завершить розпочаті роботи. Але зовнішнім виглядом все ж можна помилуватися – адже фасад з ажурною ліпниною і величезними статуями злегка оголених жінок нікого не залишить байдужим. Замовником будівництва був торговець мисливською зброєю Петро Григорович-Барський, потім особняк кілька разів переходив до інших власників. За радянської влади тут знаходився ресторан "Лейпциг", де можна було поласувати стравами німецької кухні.
Фото: Анастасія Іскрицька
Дистанція прогулянки: 700 метрів
Час прогулянки: 30 хвилин