Фото: "Сегодня"
У центрі Києва, на перехресті Володимирської та Богдана Хмельницького – багатолюдно. Тут зібралися журналісти та друзі Миколи Подрезана – мандрівника, який реалізував свій проект "Планета Земля. Погляд з інвалідного візка". Киянин протягом семи років відвідав 26 країн, щоб на своєму прикладі довести: інвалідна коляска – це не вирок.
Біля Аптеки №1, навпроти Оперного театру, мандрівник згадує, як взяв старт у цьому ж місці, в далекому 2011 році. З тих пір по маршруту естафети Олімпійського вогню 2004 року побував в 34 містах. Весь цей час над його коляскою майорів український прапор. Зараз на ньому – безліч підписів з побажаннями .
"Там було дуже хвилююче . Наші українки з діаспори домовилися , і для мене відкрили Marathon Gate , тобто , куди приходив факел з палаючим вогнем – останнє коло по стадіону , і куди прийшла остання золота медаль . Я виїхав – і у мене мурашки по шкірі , з темряви на стадіон під сонцем ; там порожні трибуни , але мені здавалося , що там гуркіт . Я проїхав 400 метрів по біговій доріжці , по якій проносили факел , від якого потім запалили Олімпійський вогонь " , – згадує Микола.
"Залишилося лише спуститися вниз ( на Хрещатик – ред . ) , вклонитися нашому прапору , першого , який підняли над Києвом " , – говорить киянин.
Незвичайна історія сталася з Миколою Подрезаном в Єгипті . Там посол України напередодні візиту мандрівника направляв до Міністерства закордонних справ країни запити про дозвіл на відвідування пірамід , але відповіді не отримав . Справа в тому , що Гіза – це " місто мертвих " , і там заборонені будь-які прапори і символіка . У підсумку делегація вирішила їхати як є , з надійною розібратися на місці .
"Коли нас вивантажували з мікроавтобуса біля пірамід – підходить чоловік , така " шафа " . Спека , а він одягнений в чорний костюм , краватка , білу сорочку , окуляри . Каже : Міністерство безпеки Єгипту , я в вашому розпорядженні . І вперше іноземний прапор їхав від піраміди Хеопса до Сфінкса ! " , – згадує мандрівник.
В рамках проекту " Планета Земля . Погляд з інвалідного візка " мандрівник поставив особливу мету : полегшити і прискорити адаптацію об'єктів культури і спорту , пам'ятників архітектури та історії України , оскільки зараз вони недостатньо доступні для відвідування людьми з інвалідністю на візках . По дорозі збирав приклади адаптації туристичних об'єктів для людей з інвалідністю та привіз до Києва архів фотографій .
"Раніше нікому це не було потрібно . Але зараз з'явилися молоді хлопці на візках , які говорять – я хочу жити повноцінно . І я серед них , я такий же молодий , взагалі – то . Тому я сподіваюся , що мій досвід їм допоможе " , – посміхається мандрівник.
"У Києві буває так : з одного боку є з'їзд , а з іншого – немає " , – каже чоловік , проїжджаючи перехрестя Богдана Хмельницького і Пушкінської.
Микола Подрезан зізнається: кожен з 34 етапів його подорожі далеко не завжди був простим . І зараз , по дорозі на Майдан , фінальної крапки шляху , відчуває себе переможцем .
"Для мене кожен Етам був хвилюючим . Але і зараз буде особливий : я приїду на Майдан , як на той Олімпійський стадіон , – каже киянин і бажає всім не шкодувати коштів на поїздки в інші країни : – Як казав Марк Твен , в кінці життя людина буде шкодувати про дві речі : що мало любила і мало подорожувала".
"У мене є ще один проект " Вся Європа " , залишилося тільки п'ять країн : Андорра , Ірландія , Ісландія , Мальта і Албанія – у всіх інших я вже був . І мій третій проект – " Слідами Бітлз " . Я дізнаюся , де вони виступали і в яких готелях жили . Залишаються країни , в яких були " Бітлз " , але не був я – це Філіппіни , Гонконг " , – ділиться планами Микола Подрезан.
Також ми розповідали, як неймовірне бажання перемогти долю і воля до життядопомогли Крісті Брауну писати картини однією ногою , Ніку Вуйчичу без кінцівок – стати відомим спікером і бізнесменом , сліпому Стіві Вандеру- видатним музикантом , Керрі Браун – моделлю з Даун – синдромом , а паралізованому Стівену Хокінгу – видатним вченим і лауреатом Нобелівської премії .