Резніков каже, що він - людина Кличка / Фото: Григорій Салай
19 червня Київрада обрала нового секретаря. Цю посаду зайняв Олексій Резніков. Ми поспілкувалися з ним про майбутнє Києва та про його захоплення.
- Олексію, не секрет, що більшість, яка пройшла за квотою УДАРу, зараз розділилася надвоє – сам УДАР, і "Солідарність" Петра Порошенка. Ви себе до якоїсь фракції відносите?
- Я, безумовно, людина Віталія Кличка. Моє завдання – допомагати йому в об'єднанні депутатів і врегулюванні конфліктів.
- Чи може, по-вашому, сформуватися нова більшість?
- Говорити про наявність більшості і меншості рано. Ми повинні працювати, а не перетягувати канати.
- Оцініть роботу своїх попередників – Галини Гереги та Олеся Довгого. По-вашому, якими були їхні основні помилки і досягнення?
- Довгий, проводячи сесію або президію, завжди відстоював інтереси більшості. І навіть коли від опозиції звучали конструктивні пропозиції, він їх ігнорував. Це дратувало людей у залі. Оцінити роботу Галини Федорівни як секретаря мені складніше, але я не пам'ятаю, щоб вона прагнула спілкуватися з опозицією. Я ж даватиму більше преференцій маленьким фракціям. Моя місія – забезпечити рівність.
- Чи варто чекати питань з голосу і нічних засідань?
- Я керуюся регламентом і законом. Проекти рішень, які не пройшли процедуру узгодження всіх профільних комісій, не будуть включатися до порядку денного. До тих пір, поки я відповідатиму за наповнення порядку денного або допомагатиму Віталію Володимировичу його формувати, ми не будемо включати такі питання. Я сам цього не робитиму і Віталія триматиму за руку, тому що це одна з моїх місій, яку він на мене поклав, – не дати помилитися в правовому плані.
- Чи є хоч одне рішення, за яке ви голосували і вам соромно?
- Жодного. Я брав участь у голосуванні щодо соціальних питань і депутатських запитів. Як тільки справа доходила до земельних питань, я витягував картку із системи, ховав її в кишеню і йшов. Кілька разів я голосував за земельні питання, але, коли виділяли землю під лікарні, дитсадок, коли для мене було очевидно, що це безперечно соціально важливе будівництво, – я голосував. Або, коли бабусі, яка поневірялась багато років за свої 5-6 соток, виділяли землю, я голосував, якщо це, звичайно, не 28 бабусь, які беруть землю для однієї людини.
- Ви як секретар Київради продовжіть фразу: я ніколи не...
- Я ніколи не чинив проти своєї совісті і, сподіваюся, ніколи не зроблю.
- Ви займете кабінет на другому поверсі, в якому працювала Галина Герега?
- Я думав, як мені вчинити, а потім знайшов просте рішення. Я прийшов не за політикою, а щоб працювати. Мені все одно, хто сидів у кабінеті, і претензій до попередніх секретарів Київради у мене немає. Це зручний кабінет для роботи. У мене не стоїть завдання сидіти з міським головою і бути у нього під крилом. Пофарбують стіни, помиють вікна, меблі будуть ті, які збереглися. Єдине, я спочатку заселю всі служби, а потім сам заселюся.
- Одне з головних гасел УДАРу – залучення інвестицій і розвиток бізнесу. Як це втілити в життя? Є реальні механізми, і чи вистачить цих 500 днів?
- Першочергове завдання – скоротити бюрократичні процеси, почистити всю безтолковщину, яка тільки гальмує процес і є джерелом корупції. Чим простішою і доступнішою буде можливість відкриття бізнесу, тим швидше інвестор прийде. По суті, це детінізація бізнесу, оскільки, чим менше перешкод, тим менше можливостей наживатися для окремих чиновників.
- А що думаєте стосовно тимчасової комісії, яка перевіряє всі рішення Київради з 2006 року. Здається, це більше схоже на гонитву за примарою. Як ви гадаєте, чи реально повернути щось з того, що було продано або віддано?
- Спочатку планувалося перевірити рішення, які були прийняті за останній рік, оскільки спірним було питання легітимності Київради з липня 2013 року. Однак, враховуючи те, що у нас політизоване суспільство, депутати, замість того, щоб займатися роботою, займаються популізмом. Що стосується скасування рішень і повернути що-небудь назад – чесно, я вважаю це нереально, але заборонити депутатам бути активними не можна. Виборці оцінять, наскільки ефективно ця комісія попрацює, а я щиро бажаю успіху колегам.
Що стосується рішень. Якщо це не суперечить суспільним інтересам, то я завжди виступав проти реприватизації. Якщо забудовують береги, зелені зони – звісно, це нікуди не годиться. Але якщо це просто будівництво ТРЦ або житла, якими будуть користуватися ті ж кияни, а бюджет отримуватиме надходження, то в цьому немає нічого поганого. Я пропоную варіант, який широко використовується у світовій практиці: потрібно провести оцінку спірним рішенням, якщо земля або приміщення було продано за заниженою ціною, то покупець повинен виплатити різницю і залишити собі той чи інший об'єкт. Повторю: якщо це не суперечить інтересам городян. Якщо ж компанія або приватний інвестор не згоден платити різницю, то через суди забирати назад власність і сплатити ту суму, за яку він купив.
- Які проекти, на вашу думку, можна реалізувати за ці півтора року?
- Реально забезпечити роботу єдиного вікна, а також потрібно закінчити історію з генпланом. Його вже віддано на експертизу і, я думаю, у вересні він буде проголосований Київрадою.
- Не можу не згадати про тарифи на проїзд. З дня на день їх то підвищують, то спростовують підвищення. По-вашому, чи потрібне підвищення?
- Комунальні підприємства повинні надавати послуги городянам, не переслідуючи мету отримання надприбутку. Повинна бути економічно обґрунтована вартість і плюс 10% на резерв, модернізацію парку і т.п. Що стосується пільг, то я проти пільговиків без участі грошей. Пенсіонерам, ветеранам, іншим незахищеним верствам населення повинні виділяти певну суму і вони самі вирішуватимуть, коли і куди їм їхати. Є хороша ідея, яка не була реалізована остаточно, – картка киянина і єдиний квиток. Крім того, я вважаю, що розумно ввести зональність і кожна зона матиме свою вартість.
- Що потрібно робити з хрущовками і житловими недобудовами?
- Хрущовки однозначно потрібно зносити, але спочатку обов'язково забезпечити переселення людей у новозбудовані будинки. У мера це стоїть в плані, але за рік це неможливо реалізувати. Потрібно підготувати інвестпроект, знайти людей, які візьмуться за це. Це точно не цього року. Згідно з генпланом, за 20 років планується побудувати близько 6,5 млн кв. м нового житла, а хрущовки передбачається знести. Що стосується недобудов, то коли забудовник ухиляється або не може виконати свої зобов'язання перед людьми, доцільно було б функції замовника будівництва на добудову довгобудів передавати нашим підприємствам, таким як "Київміськбуд" та КП "Житлоінвестбуд-УКБ", у яких є відповідна репутація.
- Були плани щодо будівництва сміттєпереробних заводів спільно з областю. Що зараз з цим проектом?
- З метою оптимізації перевезення відходів з території Києва та Київської області планується будівництво 8 сміттєпереробних заводів для Київського регіону потужністю по 200 тисяч тонн кожен. Це передбачено Планом заходів щодо запобігання виникнення НС при експлуатації полігону ТПВ №5 до 2018 року. Для реалізації цієї концепції відведено вже кілька земельних ділянок загальною площею 30 га навколо полігону №5 для розміщення комплексу з переробки відходів. Ще передбачається будівництво 9 комплексів з переробки ТПВ на території Київської області
- Олексію, розкажіть про себе, про свої захоплення.
- Я захоплююся автоспортом. Торік виграв чемпіонат України з трофі-рейду (гонки по бездоріжжю – Авт.). Я взагалі любитель екстриму. На моєму рахунку більше 260 занурень з аквалангом, 163 стрибки з парашутом. Вранці намагаюся, по можливості, хоча б 5 разів на тиждень, бігати.
- А що читаєте, дивитеся?
- Люблю фантастику, але зараз, з урахуванням тривожної ситуації на сході, читаю книжки спецпризначення: як виживати в лісі, роздобути вогонь, поставити укриття. Захоплююся стріляниною з вогнестрілів. Я намагаюся весь час тримати себе в тонусі, адже може і воювати доведеться.
Фільми люблю різні. А от мультики дивлюся всі сучасні. Ми з сином дивимося або в кінотеатрі, або скачуємо. Я переглянув і перечитав всього "Гаррі Поттера", дуже цікаво. Тому я великий фахівець магії. І в Хогвартсі я точно був би на факультеті Гріфіндор, де й Гаррі Поттер (сміється, – Авт.).
- Про вашу сім'ю нічого не знайти ні в газетах, ні в Інтернеті...
- Нічого не знайдете (посміхається, – Авт.). Але розповім. У мене двоє дітей: донька Настя (25 років) і син Олексій (10 років). Донька працює, торік одружилася, син навчається в школі. Про сім'ю багато не хочу говорити. Я не забобонний, але вірю в погану енергетику, бо не хочу навіть фотографії викладати молодшенького, поки він ще неповнолітній. Вірю після того, як мене намагалися у 2004 році зшибити на судовому процесі у Верховному суді. Тітка стояла, тримала амулет і нашіптувала. Поставили блок і все "устаканилось".
- До речі, прочитала, що ви були санітаром. Як це ви примудрилися?
Я був молодий тато, студент. Пішов до мами, а вона у мене невропатологом у психдиспансері працювала. Була вакансія нічного санітара в психлікарні, я й пішов на півставки. На той час я отримував 80 рублів! Я приходив, спілкувався з хлопцями, які в палатах – наполеонами різними, ейнштейнами, і забезпечував порядок. Але протримався там тільки три місяці – дуже складно.