Місце сили, пам'ятка й найбільший бойовий пост в столиці. Все це – про Лису гору в Києві. У Київській Русі язичники проводили там обряди і стародавні волхви рили підземні ходи. У 19 столітті – військові побудували фортецю. А зараз – збираються неоязичники і представники субкультур.
Уникнути міських пейзажів на цій прогулянці не вдасться. Але на бетонні джунглі можна подивитися під іншим кутом. На Лису гору можна йти кількома шляхами. Легше – там, де Київ-Московський, залізнична станція. А ось важче – від Видубичів, де відкривається прекрасна панорама на місто.
Поруч – широкий Дніпро. Видніється і міст через нього, де 150 років тому була інша переправа, залізнична. Щоб уберегти її і сам Київ, на горі побудували оборонний форт.
Між валами штучно зробили широкий проїзд для артилерійських знарядь. Сьогодні місцевість заросла лісом, пояснює Валерій Лисенко, який 30 років водить сюди екскурсії. По периметру – вісім потернів, це такі тунелі в горі. Збереглися вони і до цього дня. "Дев'ятнадцяте століття, коли потужна артилерія. Цеглу вона руйнує, але земляні вали пробити не може", – пояснює екскурсовод.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Довжина кожного тунелю – метрів сто. Зручно для прихованого переміщення зброї або війська. Після першої світової тут були склади. А у Другу світову – вони знову послужили. "Йшли великі бої. У 41-му році тут кордон був. З півдня німці йшли захоплювати мости, а це якраз зручна позиція для оборони. Вона вже підготовлена була", – розповідає Валерій Лисенко.
Найбільше туристів приваблюють водостоки форту. Вони тягнуться з вершини гори до підніжжя. У лісі природа замаскувала три колодязя. А вправо і вліво йдуть цілі тунелі. За ним сходила дощова вода. Хоча були і сходи, для солдатів. "Багато в чому є свої небезпеки, бо відкриті колодязі", – попереджає екскурсовод.
Тому треба в цих місцях бути уважним. Хоч це і ландшафтний парк, обладнаних застережень майже немає.