15-річного розвідника з села Гнатівка Київської області розшукували 65 років. Після численних запитів до Служби безпеки України рідним, нарешті, вдалося отримати доступ до матеріалів під грифом "Таємно" і дізнатися правду.
"Мамо, не хвилюйся, я приїду післязавтра. Твій син Петро".
Ці останні слова залишив своїй мамі 15-річний розвідник Петро Тимошенко перед тим, як йти на секретне завдання.
Свого брата Віра Дяденко бачила востаннє в вересні 1941 року, їй тоді було всього шість років. Згадує, Петро почав проситися на фронт після того, як мобілізували батька. Мріяв стати розвідником.
"Нікому нічого не сказав і пішов через вікно, щоб з мамою не зустрітися. Він з дому пішов 1 вересня, а переправлений через фронт 9 вересня", – каже Віра Дяденко, сестра розвідника.
Легенду про розстріляного юного партизана в Бобриці під Києвом передають з покоління в покоління. Рідні, крім імені Петра на могилі полеглим воїнам, не мали жодних інших відомостей про його долю. І ось, нарешті, отримали свідоцтво його роботи в підпіллі.
"Завдання було виявлення агентури німецької, де перебувають війська німецькі, куди вони прийшли, в якому напрямку вони рушать тощо", – сказав Микола Ковальчук, завідувач Музею історії села Бобриця.
Ці записи знайшли в польовому щоденнику таємної німецької поліції. Виявляється, Петра схопили в Бобриці і допитували, але нічого дізнатися не змогли. Навіть прізвища хлопця. У той же день -10 вересня 1941-го – юнака розстріляли. Тепер місцева школа названа ім'ям Петра Тимошенка.
"Основна мета – це зберегти пам'ять про Петра Тимошенко. Це ще потім переросло в те, що ми вступили в дитячу організацію "Козачата", де не тільки про Тимошенка вивчаємо, але й історію заснування Бобриці козаками", – зазначила Валентина Кушнір, директор ЗОШ с. Бобриця.
Вісім років тому Петра Тимошенко нагородили посмертно за мужність і відвагу.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События" на каналі "Україна".