Сповнений легенд і народних переказів, замок барона Штейнгеляє справжньою окрасою Києва. В його стінах продавали смачні цукерки, дивилися перші фільми на початку минулого століття і знімали історичне кіно. До речі, жоден барон в замку ніколи не жив. Чому? Читайте в матеріалі ексклюзивної рубрики новин "Сьогодні" "Візитки української столиці.
Будівельна лихоманка охопила Київ наприкінці 19 століття. Земля була дешевою, держава давала вигідні кредити. Звести справжній середньовічний замок посеред двоповерхівок у центрі столиці вирішив польський багач Михайло Підгірський.
"Він будувався як прибутковий будинок, ні Подгірський, ні члени його сім'ї тут не жили", – розповідає Оксана Денисова, екскурсовод.
Місцеві думали, що замок належить барону Штейнгелю, столичному підприємцю і виноробу. А той насправді жив по сусідству. Мешканців привернула архітектура будівлі. Її автором був Микола Добачевський, який брав участь у будівництві Панамського каналу.
"Ці крилаті демони... Таких більше в Києві немає. Демон – це грішний ангел. Тут вони злісні, але до жителів ставилися по-різному. Хто їх придумав: архітектор чи Подгірський – невідомо", – зазначає еккурсовод.
Унікальна споруда ззовні має чотири поверхи, кожен заввишки майже по 6 метрів. А з протилежного боку поверхів сім. У вдвічі менших і більш низьких кімнатах жила охорона і прислуга орендарів.
"Тут є один з небагатьох у Києві проїздів для карет. Щоб карета під час розвороту не била стіни, тут поставили ось такі кулі – відбійники, яким більше 120 років", – продовжує розповідь Оксана.
На вхідних дверях ніколи не було ручки. Жителів за невелику плату зсередини впускав двірник. Біля входу, на порозі, можна побачити слово "Сальве", що на латині означає "Добридень!".
Сходи тут підлаштовані під жіночі ступні, перила – під невеликі долоні. Чи не в кожній кімнаті старовинні каміни. За легендою, по холу бродить дівчина в білому. Власник замку нібито й помер раптово, побачивши таємничий силует.
"Чудовий вид на Золоті ворота, на Прорізну. Чудовий вид на башточки з ґратами. І ось тут за легендою, любили відпочивати київські відьми, коли вони перелітали з однієї Лисої гори на іншу", – каже Оксана.
Готичні стіни і шпилі замку майже не змінилися. Вони зберегли свій вигляд, незважаючи на небезпеку часів.
Якщо в одній частині замку жили постояльці, то інша здавалася в оренду підприємцям. На початку 20 століття тут була відома кондитерська, потім кінотеатр, а вже сьогодні – іконна галерея. Подивитися на ікони приїжджають не тільки віруючі з усієї України, а й іноземці.
Ольга Москаєва, менеджер галереї "Чудотворні ікони Афона":
"Тут представлені точні списки 12 ікон, які були написані іконописцями на горі Афон. Можна доторкнутися до прекрасного і попросити благословіння".
У вихідні в замку Барона проводять вечірні екскурсії, адже в цей час доби тут гостро відчувається вікова містика.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповідали про таємниці Кирилівської церкви в Києві: від скарбів Мазепи до нерозділеного кохання Врубеля. Її руйнували орди Батия і литовське військо Радзивілла, спотворювали за часів Катерини Другої і більшовиків. Відновлювали за часів гетьманства Мазепи. А після реставрації під керівництвом видатного архітектора Григоровича-Барського вона стала зразком барочного стилю.