Один з найдавніших храмів Києва - Кирилівська церква
Київський Поділ багатий своєю історією. Почати прогулянку по вулиці Фрунзе пропонуємо від метро "Контрактова площа". Багато тисяч років тому тут пробігали мамонти, первісні люди будували свої землянки, а в часи Київської Русі кияни відчайдушно оборонялися від орд хана Батия. Не обійшлося і без містики. У XIX столітті на вулиці одночасно проживали близько 15 довгожителів (!), які подолали сторічний вік. Одні це пояснювали веденням здорового способу життя, інші – чарами місцевої чаклунки. Вулиця не завжди називалася ім'ям воєначальника Михайла Фрунзе. Вона була Плоскою, Кирилівською та Єжова (комісар внутрішніх справ СРСР). Днямидепутати Київради вирішили повернути вулиці її історичну назву – Кирилівська.
ЦАРСТВО ШЛЮБУ
Церква Костянтина і Олени, вона ж – храм Святого Димитрія Ростовського (вул. Фрунзе, 6/8) за документами відома з ХVІI століття. Раніше вона була дерев'яною і згоріла при пожежі, але завдяки меценатам її відбудували з каменю. Стояла вона на місці нинішньої школи № 17. У радянські часи її зруйнували, вціліла лише трапезна, яка і носить історичну назву. Тут можна вклонитися іконам святих Дмитра Ростовського і Луки Кримського. Святі Костянтин і Олена – покровителі наречених, тому ті, хто хоче знайти гармонію в подружньому житті, можуть звернутися до них.
БУДИНОК ВОДНИКІВ
Триповерховий особняк з ліпниною (вул. Фрунзе, 11) був побудований в 1889 році. У ньому проживав підприємець прусського походження Фердинанд Ніцке. Він володів заводом, який виробляв обладнання для винокурних заводів і ремонтував парові машини. Але через конфлікт з братом, який був ще й співзасновником компанії, барон розорився. У самій будівлі розміщувалася головна контора підприємства, тому господар трудився, не виходячи з дому. В особняку були дохідні квартири, які орендували іноземні купці. Після революції будинок націоналізували і перетворили його на комунальні квартири для робітників. Пізніше в ньому знаходилося Київське річкове училище. Зараз воно використовується як приміщення академії водного транспорту.
ПИВО ДЛЯ ВЛАДИ
Вже пустуючий "Пивзавод на Подолі" (вул. Фрунзе, 41) був найстарішим в Києві. Заснував його купець Микола Хряков з компаньйонами в 1872 році, щоб виробляти кращі сорти пива. Їх продукт користувався великою популярністю навіть у радянські часи, адже для членів ЦК КПРС на завод їздили "гінці", щоб забрати замовлене пиво, яке не потрапляло у роздрібний продаж. Секрет смачного пива – у воді, яку брали не з-під крана, а зі свердловини. На території досі знаходяться приміщення, побудовані в царські часи, а в середині – чеське унікальне обладнання ХIХ століття. Завод є зразком ведення бізнесу XIX століття, коли якість була понад усе. Ось вже рік як завод перестав працювати, більше того, подейкують, що споруду планують знести заради будівництва бізнес-центру.
ТРАПЕЗА З МАМОНТА
Якби можна було повернутися в минуле на 20 тис. років назад, в період пізнього палеоліту, то на нинішній вулиці Фрунзе (поруч з будинком №59-61) наткнулися б на перших поселенців Києва, які активно полювали на мамонтів, а заодно поринули б в реалії загадкової трипільської культури. Адже під час розкопок в 1893 році археолог Вікентій Хвойка відкрив так звану "Кирилівську стоянку", де були знайдені не тільки знаряддя праці з кремнію, але і 67 уламків бивнів мамонта з нанесеними на них малюнками. Житла перших поселенців були трохи скромніше, ніж ті, які стоять на цьому ж місці. Вони були полуземляного типу, прямокутної форми і будувалися з дерева, кісток і бивнів мамонтів, стіни робили з плетеної лози, а зверху накривалися шкурами.
ОМНІБУСЫ І ПЕРШИЙ ТРАМВАЙ
Особливу увагу варто приділити трамвайному депо, яке раніше називалося ім. Красіна, адже перший електричний трамвай, який був запущений в 1892 році, курсував по вул. Фрунзе (тоді Кирилівської). А до цього існували так звані омнібуси (візок на кінній тязі), які були розраховані на 15-20 пасажирів. Вартість проїзду була 6-7 коп., В той час як сорочку на ринку можна було придбати за рубль. Бізнесом займався київський купець Левін, правда, за згодою міської влади, але омнібуси швидко прийшли в непридатність, оскільки підприємець не наглядав за їхнім техстаном. І незабаром, після численних скарг пасажирів, місцева влада вирішила відмовитися від омнібусів, що розвалювалися, і почала обладнати конку (кінно-залізну міську дорогу), після чого вартість проїзду трохи впала. Не можна не згадати про Куренівську трагедію, внаслідок якої загинуло близько 1,5 тисячі киян (за офіційними даними – 145 осіб). У 1961 році прорвало дамбу в Бабиному Яру, куди 10 років зливали відходи від цегельних заводів. Грязьовий вал заввишки 20 метрів зносив все на своєму шляху... Найбільше жертв було в трамвайному депо, загиблих трамвайників і пасажирів відкопували кілька тижнів. Про страшну трагедію нагадує пам'ятник жертвам Куренівської трагедії, встановлений біля входу в депо.
КНЯЖА УСИПАЛЬНИЦЯ
Один з найдавніших храмів Києва – Кирилівська церква. Вона будувалася під час правління чернігівського князя Всеволода Ольговича на початку ХІІ століття. За переказами, церква повинна була стати усипальницею родини Ольговичів, адже тут були поховані дружина князя – Марія (онука Володимира Мономаха) і син Святослав. Церкву кілька разів перебудовували, а після пожежі в 1734 році її реконструювали в стилі бароко, але все ж "рідні" фрески на стінах (800 кв. м) збереглися, відновлювали їх кілька століть. Серед художників, які тут працювали, був Михайло Врубель. Подейкують, що однією з причин помутніння його розуму стало щоденне спостереження за хворими психлікарні, яка знаходиться поблизу церкви. Є у святині і підземний хід, що веде до печерних поховань, але нині він залитий бетоном – одна зі стін храму дала наскрізну тріщину.
Дистанція прогулянки: 3450 м
Час прогулянки: 55 хв