Ще на початку ХIХ століття вул. Саксаганського була околицею міста
Ще на початку ХIХ століття вул. Саксаганського була околицею міста. І мало хто з городян того часу міг припустити, що вона стане не тільки центром Києва, а й місцем, де буде створюватися культура України, а вартість житла буде оцінюватися в мільйони доларів. Двісті років тому тут були луки, де городяни пасли корів і кіз, а щовесни ці луки заливали води річки Либідь. Але все змінилося, коли почалося будівництво нової Печерської Фортеці: на луки прийшли забудовники, адже городян потрібно було переселяти в інші частини міста. Спочатку вулиця іменувалася Жандармської (з 1881 року), Маріїнсько-Благовіщенській (з 1888 р.), П'ятакова (з 1919 р.). І тільки з 1937 року вона була названа ім'ям фундатора українського театру – Панаса Саксаганського. До речі, в кінці вулиці, на Галицькій площі (нині – Площа Перемоги), на місці цирку розміщувався легендарний Евбаз (Єврейський базар). Тут в довоєнні часи можна було купити абсолютно все – від овочів до вогнепальної зброї, не кажучи вже про величезний виборі американської і китайської продукції. Там же городяни обмінювалися новинами під час війни. "Сегодня" прогулялася по вулиці з краєзнавцем Оксаною Пікашовой і дізналася про історичні таємниці жителів однієї з найблагородніших вулиць столиці.
САКСАГАНСКОГО 84/86: "ТАТО" НЕЗНАЙКИ
Прогулянку ми починаємо з площі Перемоги: сюди можна добратися від метро "Університет", спустившись вниз по бульвару Шевченка. Тут, на площі, в чотириповерховій будівлі проживав "папа" легендарного казкового персонажа Незнайки – письменник Микола Носов. Після революції сімейству виділили частину колишньої генеральської квартири, там Микола і жив, будучи ще дитиною. Навчався він у школі на вулиці Житомирській, і не виключено, що деякі епізоди з його оповідань "списані" з дітвори, яка пустувала на столичних вулицях. Взагалі на вул. Саксаганського більша частина споруд – прибуткові будинки, які з'явилися за часів "будівельної лихоманки" наприкінці XIX століття. На початку XX століття в місті активно розвивалася промисловість, і апартаменти користувалися популярністю серед приїжджих підприємців. Вартість оренди була досить висока, але це не заважало багатіям знімати цілі поверхи навіть для своїх фавориток. Вулиця ця вважалася елітною, через те то й вимоги до забудовників були високі: наприклад, якщо власник земділянки, з яких-небудь причин не міг завершити будівництво протягом двох років, ділянка відбирав у свою власність місто.
САКСАГАНСЬКОГО, 97: ПОСИДЕЛКИ УКРАЇНКИ
У невеликому двоповерховому будиночку нині знаходиться музей Лесі Українки. Саме в цьому будинку, на першому поверсі, в квартирі №3 батьки поетеси орендували приміщення в 1899-1910 рр, і вона часто у них гостювала. Квартира була не дуже великою: 5 кімнат і передпокій (у той час таке житло вважалося дуже скромним). В сусідньому будинку, на Саксаганського, 101, поетеса тимчасово проживала: це підтверджує меморіальна дошка, встановлена на будинку, який в радянські часи перетворили на комунальні квартири. У будинок, де жила поетеса, приходили багато відомих осіб того часу: Михайло Старицький, Микола Лисенко, Максим Рильський. Ще б пак! Адже вони проживали в сусідніх будинках (Саксаганського, 93 і 95-Б). Тому на вуличці утворився так званий МЗС (музей відомих діячів української культури).
САКСАГАНСЬКОГО, 75: ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ
Триповерхова сіра будівля була зведена в 1913-1915 році, спеціально для Маріїнської громади сестер милосердя Червоного Хреста, яка займалася організацією допомоги пораненим воїнам. Для покупки земельної ділянки відомий меценат Микола Терещенко пожертвував велику суму (10 тис. рублів). Саме приміщення було невеликим, але, завдяки благодійній лотереї, яку провела громада, вдалося назбирати величезну суму – 200 тис. рублів, після чого був побудований новий корпус. У ньому лікували абсолютно всіх, хто цього потребував – не ділячи хворих на "обраних" і "простолюдинів". У будівлі була не тільки лікарня аптека і амбулаторія, а й гуртожиток для сестер милосердя. Також в штаті працювали відомі київські лікарі, зокрема – патолог і імунолог, професор Володимир Підвисоцький.
Пізніше в будівлі розмістився Інститут кардіології ім. Миколи Стражеско, а зараз тут – Інститут гігієни праці та НДІ незалежних експертиз. Якщо розглядати деталі споруди, то можна побачити не тільки типовий символ медицини – чашу зі змією, але і 4 жіночих статуї: вони символізують Милосердя, Життя, Любов і Медицину.
САКСАГАНСЬКОГО, 33/35: ЛОВЕЛАС БАБЕЛЬ
П'ятиповерховий будинок з цокольним приміщенням примітно тим, що його власником був підприємець – єврей Борис Гронфайна, що торгував у Києві сільгосптехнікою. Будівля в готичному стилі було добудовано в 1911 році, а сюди почав часто заходити молодий студент-очкарик. У нього були справи до самого Гронфайна, але при цьому він поклав око на його красуню-дочку Євгенію. І в кінці кінців вони одружилися – проти волі батька дівчини. Гронфайна був страшно незадоволений. І лише після революції він змінив гнів на милість – дізнавшись, що його зять (якого звали Ісаак Бабель) став знаменитим письменником. Спадкоємці одеського геніального оповідача, якого навіть намагалися судити за написану порнографію, живуть зараз в Америці.
САКСАГАНСЬКОГО, 27: СКРОМНИЙ ПИСЬМЕННИК
В жовтуватому 5-ежажном будівлі жив письменник Шолом-Алейхем, який користувався величезною популярністю в Україні. Квартиру він орендував – адже навіть при своїй популярності не зміг накопичити грошей на власне житло. До речі, його дружина, будучи дантистом, заробляла пристойні гроші, але жила сім'я скромно. Проживаючи в Києві, Шолом-Алейхем написав "Менахем-Мендл", "В маленькому світі маленьких людей", деякі новели з "Тев'є-молочника" і десятки оповідань.
Дистанція прогулянки: 1300 м
Час прогулянки: 60 м