/ Фото: Анатолiй Бойко
Столичні лікарі врятували жителя Черкас з пороком серця і раком шлунку від смерті. Оперувати потрібно було терміново, обидва органи відразу. Жодна лікарня за це не бралася – дуже небезпечно. Однак два брата-хірурга таки ризикнули.
Кілька місяців тому чоловік дізнався про страшний діагноз. Артеріальний клапан серця зносився. А в шлунку знайшли ракову пухлину. Потрібні були дві операції, і терміново.
"Якщо витримає серце – шлунок не витримає. Це був такий у мене діагноз. Вирішив їхати на Київ", – говорить Василь Кукла, який пережив подвійну операцію.
В інституті Амосова зважили ризики і оперувати не стали. Василь Федорович майже змирився. І ризикнув – поїхав до столичного Інституту серця. Лікарі вирішили рятувати і серце, і шлунок одночасно.
"Ні та, ні інша патологія не дозволяла відстрочити будь-яку операцію. Їх треба було робити за життєвими показаннями. Добре зваживши всі факти, ми вирішили, що з цим впораємося", – розповідає хірург Національного інституту хірургії і трансплантології ім. Шалімова Іван Тодуров.
В Україні такий подвійний операції – змінити клапан і вирізати пухлину – ніхто не робив. Дружина Василя зізнається – той до останнього сумнівався. Умовили діти і онуки.
Оперували дві бригади хірургів з двох різних інститутів. Троє – міняли клапан. Троє – видаляли пухлину на шлунку. В операційній Василь Федорович провів майже дев'ять годин.
Зараз, каже дружина, мало не бігає. А як заходять медсестри і молоді дівчата – відразу пожвавлюється і постійно жартує. Сам пацієнт зізнається – відчуває себе значно краще. Лікарі запевняють: повернеться до нормального життя. Адже операція на серці була незвичайна, за технікою професора Токійського університету. Такі в Україні робили тільки 30 разів.
"Ми не змінюємо клапан власний на механічний протез, який має ряд обмежень – ризики тромбозу, ризики якихось фізичних великих навантажень, ми міняємо на власні тканини, і ці хворі живуть абсолютно якісної життям", – розповів лікар-кардіохірург, директор Інституту серця Борис Тодуров.
Подружжя вже збирає речі, ось-ось вони вирушать додому. Хоча Василь Федорович жартує – не дуже поспішає. Добре йому тут, як в санаторії.