Напередодні свята Перемоги вандали розгромили могилу невідомого солдата біля станції метро "Житомирська". Вона розколота на декілька частин. Місцеві жителі доглядали за могилою і досі несуть сюди квіти і цукерки.
Раніше тут була табличка з написом: "Тут похований солдат-розвідник, першим ступив на територію Святошино. Загинув 5.11.43 р. у віці 22-24 років, уродженець Середньої Азії ". Кияни встановили гранітний пам'ятник з профілем солдата і тепер він розбитий на шматки. Місцеві жителі згадують, що в цій же могилі була похована маленька дівчинка, яка загинула від вибуху разом з солдатом.
Комунальники обіцяють його відновити. У департаменті благоустрою та збереження природного середовища вже зайнялися перевіркою факту вандалізму і обіцяють докласти максимум зусиль, щоб відновити пам'ятник до Дня Перемоги.
Ось як про смерть бійця згадували місцеві жителі в 2002 році: "Німці залягли в траншеї за Брест-Литовським шосе (біля кінотеатру "Екран"). Наші наступали через Лютіж. Першими пішли розвідники. Люди похилого віку побачили, що до них у двір заходить хлопець з автоматом на грудях і вільно так йде через город. Дід висунувся в кватирку і крикнув: "Не ходи, там німці!". Але солдат, мабуть, не зрозумів української мови, посміхнувся у весь рот, махнув рукою і пішов далі. і тут просвистіла куля, розривна, – і прямо в голову солдатика. Бабуся потім говорила, що голова у нього стала, як капуста... Взагалі-то дивно, що він самотужки пішов в розвідку, і так відкрито. Напевно, тоді солдати смерть вже зневажали..."
Хлопця завернули в шинель і поховали на вільній ділянці городу, біля семи сосен. Перед цим дістали з його кишень документи, комсомольський квиток, листи – і все це чомусь віддали дідові, щоб він відправив рідним. А бабуся потім часто згадувала убитого, примовляючи: "Бідний солдатик: у кармані Було Всього две цібулінкі и повна пазуха патронів".