"Сегодня"починаєспецпроект,вякомупознайомитькиянтагостеймістазрізноманітністюархітектурнихстилів,якимибагатастолиця.Першимибудутьнеймовірнокрасивіготичнібудівлі.Такихзбереглосячимало.Наприклад,будівлібілястанціїметро"Арсенальна",деранішезнаходиласявійськовакомендатураКиєва(вул.Мазепи,1),-більше 150років!Триповерхова будівляранішебулапофарбованавчервонийколір(зараз-жовтогокольору)іза формоюнагадуєнеприступнуготичнуфортецю.
Будівлю пофарбували в жовтий. Фото: А. Яремчук
Будівля костелу в формі хреста
На вул. Великій Васильківській, 75, знаходиться шедевр неоготичної архітектури Києва – костел Святого Миколая, збудований в 1899-1909 роках за проектом студента інституту цивільних інженерів Станіслава Воловського і під керівництвом архітектора Владислава Городецького. Завдяки іменитому зодчому декор костелу придбав такий художній розмах. Перше, що кидається в очі: дві величезні вежі з 60 метрів кожна. Фасад прикрашений унікальними фресками: Діва Марія з немовлям на руках, святі Станіслав і Войцех, архангел Михаїл, розп'яття Ісуса Христа і чотири апостола. До слова, з висоти пташиного польоту костел має форму григоріанського хреста. Храм був освячений в 1909 році, проте вже через 10 років для костелу почалися важкі часи ... У 1938 році його офіційно закрили, розграбували, а в 1941-му віддали під складські приміщення. Під час війни будівля постраждала від артобстрілу і пожежі. Незабаром костел переробили під Будинок органної та камерної музики, під ним проклали лінію метро. Зараз унікальна будова потребує ремонту.
Чортеня, сови і коти
Будинок на вул. Гоголівській, 23, відомий як "Будинок з котами" або, як його ще називають, "Будинок Кощія". Чотириповерхова будівля поєднує в собі стилі модерну і готики: витягнуті прямокутні вікна, вежі зі шпилями, вітражне скло у вікнах. Свою назву "Будинок з котами" отримав через незвичайних скульптур на фасаді: чортика під дахом, сов, химер і котів з зеленими очима. Останні нібито з'явилися не випадково. З чуток, у господаря пропав кіт, якого так і не знайшли. Пам'ять про хвостатого вирішили зафіксувати в котячих скульптурах. За сьогоднішній день за будинком закріпилася погана слава. Вважається, що перебувати біля нього небезпечно, а його мешканцям він може принести неприємності. Сьогодні в особняку знаходяться офіси і кілька житлових квартир.
Притулок лицаря на валу
У 1989 роцінаЯрославовомуВалу,1,на замовленняпоміщикаМихайлаПодгорськогобувпобудованийчотириповерховийприбутковий будинок,якийвнародіпрозвали"Притулкомлицаря".Будівляприкрашаєготичнавежа-пікузішпилем,стрілчастівікна,незвичайналіпнинанафасадііпараднийвхідвбудинокчерезмасивнінапівкругліворота,анадними-двакрилатихдемона,що підтримуютьеркер.Напорозігостейзустрічаєпривітальний напис"Salve".
Приміщеннявзамку,які годитьсядоходномудому,здавалисяворендубажаючим.Урізнічаситутбулакондитерська,сінематограф,редакціягазети,пекарняПершогоЄврейськогоспоживчого товариства,мебльованікімнати.Післянаціоналізації"Притулоклицаря"ставзвичайноюкомуналкою.Сьогоднівцюунікальнубудовуможнапотрапити,записавшисьнаекскурсію.
Замок з демонами на вході. Фото: С. Ніколаєв
Рожевий замок барона
"Пряничний будиночок", "Особняк Барона Мюнхгаузена" ... – як тільки не називають триповерхову будівлю в готичному стилі на вул. Шовковичній, 19, а все через незвичайний фасад рожевого кольору з безліччю башточок. Звели його в 1901 році для сім'ї барона на прізвище Ікскюль-Гільденбанда. Про благородне походження власника нагадує родовий герб над парадним входом. У радянські часи будівля переробили в комуналку. Тут проживали відомі кияни, наприклад, український поет Микола Бажан. До слова, як і замок Ричарда, "пряниковий будиночок" знявся у фільмі "Ад'ютант його превосходительства". Під час війни будівля постраждала від пожежі, але була відновлена. На початку 2000-х будинок було вирішено відреставрувати: фасад перефарбували в рожевий колір і відновили втрачені шпилі. Зараз вхід в будинок обгороджений парканом і всередину не пускають.
Готика на вулиці Шовковичній. Фото: А. Бойко
Чорна тінь вилітала з башти
Титул найбільш містичного будинку, побудованого в стилі англійської неоготики, можна віддати замку Річарда на Андріївському узвозі, 15. Побудований він був в 1904 році на замовлення промисловця Дмитра Орлова. Квартири в ньому планували здавати в оренду, але все склалося не так, як задумував його господар. Після закінчення будівництва в будинку сталася пожежа, а в 1911 році застрелили власника. З тих пір і поповзли чутки, що будинок оповитий нечистою силою. Подейкували, що в замку чути стогін, кроки і дитячий плач, а ночами з вежі вилітала чорна тінь. Чимало легенд пов'язано і з назвою особняка. За однією – "замком Річарда" його назвав письменник Віктор Некрасов на честь героя роману "Айвенго", а за іншою – замок охрестили на честь оповідача Річарда Юревича, який прожив в цьому будинку 60 років. Мешкав тут і скульптор Федір Балавенський, співавтор пам'ятника княгині Ользі на Михайлівській площі. Створюючи разом з учнями копії химер собору Паризької Богоматері, скульптор нібито виставляв їх в вікнах замку, надаючи йому ще більше містики. У радянські часи кімнати в будинку перетворили на комуналки. У дворі будинку знімали історичні фільми, наприклад "Ад'ютант його превосходительства". Зараз будівля знаходиться в приватній власності.
Містичний замок Річарда. Фото: Ю. Кузнєцов
Готель і замок для аптекаря
Вражає і будова по бульвару Тараса Шевченка, 36. Будинок побудований в стилістиці будівлі першого київського залізничного вокзалу, який нагадував англійський готичний замок (був знесений на початку XX століття). Будівля була зведена в 1883 році на замовлення аптекаря Миколи Фрометта. До слова, будівництво здали б і раніше, якби не НП: в 1881 році обвалилася його західна бічна стіна. В ті часи її називали найкрасивішим будинком Києва. На першому поверсі будинку відкрилася аптека Фрометта, а решту приміщень здавали під казарми і військовий штаб. У 1887 році через одного орендаря навколо будинку розгорівся скандал. Якийсь Бжозовський, орендуючи 50 квартир, через особисті причини поскандалив з представником власника. Подейкували, що сварка тривала два роки і навіть супроводжувалася перекриттям водопроводу, через що будинок підтопило нечистотами. У 1899 році в будівлі відкривається готель "Київ". З приходом радянської влади будинок націоналізували, а з башточок зникли шпилі. Єдине, що не змінювалося в будинку, – це наявність аптеки на першому поверсі. Вона існує там і до цього дня.
Занедбана розкіш
Напівпокинутийособнякнабул.ТарасаШевченка,34,бувпобудованийв1874-1875роках.ВінналежавмеценатуІвануТерещенку.Фасадбудинкуна25кімнатвитриманийвстилі"венеціанськоїготики".У 1918 роцітутрозміщувалосяМіністерствошляхів сполучення,аз 1984 рокувінвикористовувавсяякадмінбудинок.ТутзнаходилосяУправліннявізіреєстрацій,авдворових спорудах-юрконсультаціяіцентрзайнятості.
Особняк мецената Терещенка. Фото: Г. Салай
Місток і барбакан
На вул.Гончара,60,знаходитьсябудиноквготичномустилі.Побудувалийого1908-1909рокахна замовленняпрофесораМихайлаЛапінського.Семиповерховийбудиноксхожийназбудованийнапагорбісередньовічнийзамок,збашточкамиізамковиммостом-провіднимвіддругогоповерхудоготичноїмансарди.Утакомужстилівиконанадвірницька(флігель),що нагадуєпередовезміцненняфортеці-барбакан.
Будинок-красень на вулиці Гончара. Фото: А. Бойко
Залишки старої готики
Шанувальником готичного стилю був і інженер шляхів сполучення барон Рудольф Штейнгель. Купивши в 1877 році садибу з двоповерховим кам'яним будинком по вул. Бульварно-Кудрявській, 25, він перетворив споруду в замок. Від воріт дугоподібний під'їзд вів під мурований ґанок-терасу. На розі височіла вежа, де, по лицарському звичаю повинен був розвиватися прапор на знак присутності в замку його господаря. У 1976-1981 роках найстарішу частину особняка знищили. Зберегти вдалося лише прибудову, яку реставрували в 1980-х, добудувавши до неї багатоповерховий лікувальний корпус.
Ворота на Байковому
Аттики для студентів
Центральний і хімічний корпусу НТУУ Київського політехнічного інституту ім. Сікорського (проспект Перемоги, 37) побудовані в романо-готичному стилі в 1899-1901 роках за проектом архітектора Ієроніма Кітнера. На будівлях присутні башточки, ризаліти, ступінчасті аттики (декоративна стінка над карнизом), вікна-розетки, що дуже характерно для готичного стилю, а також високі вежі для наукових спостережень. У ті роки на будівництво головного корпусу витратили 1 млн 353 тис. 612 рублів і ще в 178 тис. рублів обійшлося внутрішнє оснащення. Гроші на будівництво збирали "з миру по нитці". Кошти, наприклад, виділяла Міська дума, біржовий комітет, київські банки і численні меценати. Здавши хімічний корпус в 1901 році, архітектор Кітнер так і не добудував головний корпус КПІ, відмовившись від проекту через розбіжності з міською будівельною комісією. Облаштовував будівлю з вежами архітектор Олександр Кобелєв, автор будівлі Нацбанку.
Замок, в якому живуть ляльки
До сучасногонаприкладготичногостилювідносятьібудівлюляльковоготеатрунавул.Грушевського,1:чотириповерхова будівляу форміказковогозамкузішпилями,двомазаламиіліфтом.Побудувалиїїза проектомархітектораВіталіяЮдінавсьогозаріківідкрили19грудня 2005 року вДеньсвятогоМиколая.Намісцітеатруврадянськічасирозташовувавсястереокінотеатр"Дніпро",фасадякогоприкрашалопанноіз зображеннямпавича.Сьогодніцяжмозаїкаприкрашаєфасадзамку-театру.
Зведення будівлі зайняло рік. Фото: А. Яремчук
Нагадаємо, раніше ми писали про костел Святого Миколая, якийз 1992 рокупо черзівикористовуєтьсядляпроведенняконцертівНаціональногобудинкуорганноїтакамерноїмузикиУкраїниібогослужіньсвящениківРКЦ.
Також ви можете здійснити віртуальну прогулянку по Хрещатику разом з журналістами "Сегодня".
Підпишись на наш telegram
Лише найважливіше та найцікавіше