Найстрашніше почалося після евакуації Прип'яті – інтерв'ю з заступником мера міста-примари

27 квітня, 06:00

Олександр Марущак Олександр Марущак

Олександр Есаулов розповів сайту "Сьогодні" про евакуацію 50 тисячного міста, яка сталася рівно 35 років тому

Біль від трагедії на Чорнобильській АЕС ніколи не вщухне. Це добре знає Олександр Есаулов, який 35 років тому обіймав посаду заступника голови Прип'ятської міської ради народних депутатів, а по-сучасному – був заступником мера Прип'яті. Саме він мусив займатися евакуацією постраждалих ліквідаторів і жителів міста. Олександр Юрійович вважає, що в пам'ятну дату у нас багато говорять про аварію на ЧАЕС, але не про долю міста Прип'ять, який вже 35 років є містом-примарою. 27 квітня 1986 року відбулася термінова евакуація – 50 тисяч людей в один момент завантажили в автобуси. Їм сказали, що вони повернуться додому через три дні. Та, на жаль, своє рідне місто вони тоді залишили назавжди.

Реклама

Місто достатку

- Олександре Юрійовичу, розкажіть, яким вам запам'яталося цей місто до аварії на ЧАЕС?

- Мене відправили в Прип'ять у 1980 році. Це було місто обласного підпорядкування, там потрібно було створювати міський фінансовий відділ. Я спочатку не дуже й хотів туди їхати, були сімейні обставини. Але тоді слово "треба" було ключовим ... І я поїхав. Пам'ятаю ці красиві поліські села, пишні сади.

Реклама

Чітко пам'ятаю, коли заїжджаєш на горбатий міст через залізницю – відразу ж перед вами відкривається проспект Леніна і вся Прип'ять. Я як подивився на цей вид, то відразу остовпів – це було дуже шикарне місто, неймовірно красиве і нове. Забудоване п'ятиповерховими будинками, приватного сектору там взагалі не було. Пізніше почали зводити висотні дев'ятиповерхові будинки.

Олександр Есаулов, в 1986 році заступник мера Прип'яті

Пам'ятаю, як вперше прийшов до міськвиконкому. Зайшов до голови. Мені виділили місце в гуртожитку. І я поцікавився, де тут можна поїсти. А мені кажуть, так у нас в підвалі їдальня, йдіть поїжте. Заходжу. А там все вільно – з вулиці може будь-хто зайти, жодної охорони.

Реклама

Спустився в буфет, і там ледь не знепритомнів... Тут крім усіляких дефіцитів було навіть справжня фінська салямі. І це в 1980 році! Таких продуктів навіть в Києві тоді не можна було купити. Всі постачання в Прип'ять йшли безпосередньо з Москви. В магазинах все було в достатку. З прилеглих сіл і селищ люди просто ломилися в Прип'ять, щоб купити делікатеси на святковий стіл...

Виття швидких в ніч аварії

- А яким був для вас день аварії на ЧАЕС, чим запам'ятався?

- Я спокійно спав удома. Раптом дзвінок від секретаря міськвиконкому. Вона сказала мені, що їй сусід, який працює на ЧАЕС, повідомив, що на станції вибухнули кисневі балони. Це було приблизно годині о третій ночі. Я вирішив терміново вийти на роботу. Пішки дійшов за 10-12 хвилин. Там мені повідомили, що мер міста поїхав на станцію. Значить, щось серйозне сталося, явно не балони. Йде розбір польотів...

- Ви відчули щось недобре?

Реклама

- Так. Вікна у мене виходили на вулицю Курчатова. Вона проходить перпендикулярно вулиці Леніна. Ця вулиця вела з міста прямо на атомну станцію. А вулиця Курчатова впиралася в медсанчастину №126 – наша міська лікарня. І тут почалося. Пролетіла одна швидка з увімкненими мигалками до лікарні, потім друга, третя... Я зрозумів, що сталося щось страшне. Вранці мене відправили в місцеве автотранспортне підприємство координувати роботу. Пізніше знову викликали в мерію на 10 годину ранку, були партзбори. Вони було дуже короткими. Виступив наш мер – Володимир Павлович Волошко. Він сказав наступне: "На четвертому блоці АЕС сталася аварія з частковим руйнуванням блоку". Після цього мене відправили в медичну санчастину, якою я опікувався, як заступник мера.

Мовчання і чорні обличчя ліквідаторів

- Що там відбувалося?

- Надійшла вказівка відправити перших постраждалих пожежників в аеропорт Бориспіль, саме на військовий аеродром, де їх вже чекав літак. Була тривала підготовка документів, збір всієї необхідної інформації. Хлопці виходили з будівлі лікарні по одному в смугастих піжамах – з чорними обличчями і мовчки. Двох винесли на носилках повністю забинтованих. Деяким явно було погано, одного хлопця дуже сильно нудило, причому всю дорогу. Ми вирушили на Бориспіль. Постраждалих потрібно було терміново відправити в Москву в шосту клініку, яка спеціалізувалася на лікуванні від радіоактивного випромінювання. Я супроводжував потерпілих в Бориспіль. Потім була дорога назад.

- На той момент було ухвалено рішення про евакуацію Прип'яті?

- Так, питання вирішувалося. Але нам ще потрібно було відправити частину постраждалих в Бориспіль. Їх вже відправляли з цивільного аеропорту. Коли ми їх везли, нам назустріч рухалася нескінченна колона автобусів, яка розтягнулася на кілометри. Таке не забудеш ніколи...

Весілля і кіно під радіацією

- Але жителі Прип'яті ще про це не знали?

В тренді
"Я вам не Черновецький". Кличко вимагає звіт від правоохоронців за результатами обшуків
В тренді
У Києві пасажир розстріляв водія автобуса: що так розлютило чоловіка
Пасажир автобуса і його зброя. Колаж "Сьогодні"
В тренді
Кричала і матюкалась: у Києві мати послала дітей по пиво, а потім влаштувала розбірки (відео)

- Думаю, що відчували. 27 квітня в Прип'яті всі вже сиділи по домівках, ніхто на вулицю не виходив. А 26 квітня звісно ж було ще звичайне життя, хоча навколо вже вирувала радіація... Мами з дітьми йшли в дитяче кафе на пристані. З кінотеатру "Прометей" виходила галаслива юрба глядачів. У місті в цей день навіть справляли весілля. Урочистості відбувалися в ресторані, поряд з міськвиконкомом. Молоді виходили на сходи, танцювали, веселилися, фотографувалися, їм кричали "Гірко!". Цілувалися під веселі "раз", "два", "три"! Тоді ще ніхто не розумів наскільки все це серйозно. А вже наступного дня була евакуація і всі залишили місто.

Собак і котів розстріляли

- Що було найскладнішим для евакуації жителів Прип'яті?

- Найскладніше – це зібрати необхідну кількість автобусів для евакуації жителів. Їх переганяли з усією Київської області і відправляли в Прип'ять. Вони стояли гігантської колоною під Чорнобилем, чекаючи наказу заїхати в Прип'ять – 1200 автобусів. Тим часом всі житлові будинки Прип'яті обходили співробітники міліції, представники міських служб, міськкомовські і комсомольські працівники. Вони попереджали всіх про евакуацію, також було повідомлення по радіо. О першій годині дня автобуси почали в'їжджати в місто, вони зупинялися під будинками. Люди виходили з під'їздів і займали сидячі місця. За командою всі автобуси поїхали. До речі, забирати з собою тварин – котів і собак заборонялося. Їх потім всіх постріляли за розпорядженням урядової комісії. Боялися поширення сказу.

Фото А. Марущак "Сьогодні"

- А були загублені, які з різних причин не змогли сісти в автобуси?

- Так, але це були одиниці. Біля міськвиконкому був магазин "Веселка", то там один дідусь уперся й рішуче відмовився їхати. Його силою мусили посадити в автобус. Він кричав співробітникам міліції: "Я під Сталінградом не здався, і тут не здамся!". Одну бабусю, наприклад, залишили в лікарні. Вона була дуже старою і просто не витримала б дорогу в автобусі, оскільки не могла сидіти. За нею потім приїжджали окремо. Але це були поодинокі випадки. А те, що показують в художніх фільмах – про романтичні прогулянки закоханих по Прип'яті – це все художня вигадка. Там було так багато міліції, що їх би відразу затримали й вивезли.

Найстрашніше

- Ви теж залишили місто?

- Ні. Ще три дні я перебував у Прип'яті для вирішення всіляких нагальних питань, які виникали зі службами на станції і в місті. Після цього переїхав до селища Поліське. Пробув там кілька днів. Потім перебазувався в Іванків. 9 тисяч жителів Прип'яті були евакуйовані в Іванківський район! З ними потрібно було працювати. Адже найстрашніше і найжахливіше – це не евакуація, а те, що відбувалося після неї.

- Що саме?

- Уявіть собі місто – 50 тисяч населення. В один момент ці люди втратили житло, всі засоби, продукти харчування. Хтось не взяв з собою грошей, хтось документів. Це був справжній кошмар. Мер Прип'яті після евакуації на особистому прийомі прийняв понад тисячу людей! Купа питань виникала у людей від найбанальніших до капітально складних. І ми їх вирішували. У Поліському районному фінвідділі нам виділили приміщення для прийому громадян. Черга починалася на третьому поверсі і ще на вулиці тягнулася кілька десятків метрів. Евакуація була блискавичною. Та людей вивезли в села, висадили з автобусів, і все. Куди їх селити? Почали збирати місцевих жителів. Просили брати тимчасово до себе в будинки. Місцеві не дуже й хотіли, боялися брати до себе "брудних". Потрібно було вмовляти, вимагати, просити...

Колесо, що прокотилося по долях

- Ви поверталися після цього в Прип'ять?

- У перший рік після аварії я там бував дуже часто. Особливо, коли в другій половині 1986 року дозволили відвідування Прип'яті, щоб люди змогли вивезти в невеликих обсягах те, що не встигли забрати – документи, цінні речі. Люди приїжджали кілька місяців. Потрібно було все це контролювати. Коли почали виплачувати компенсацію за втрачене майно, теж виникали суперечливі питання. Щоб їх вирішити, була створена спеціальна комісія з працівників міськвиконкому. Вони їздили з тими, хто подавав заяву про невідповідність компенсації з втраченим майном, безпосередньо на місце. Там майно оцінювали й оглядали, складали акти. Їздили туди часто. Потім я не був у Прип'яті багато років. Почав їздити, коли туди почали возити туристів. Мене часто запрошували в такі поїздки розповідати людям про пережите.

- Тепер в Прип'яті господарює природа і дикі тварини. Лише колесо огляду і висотні будинки нагадують про минуле...

- Цей парк з колесом огляду мали запустити 1 травня 1986 року. Пробні запуски колеса проводилися, але офіційно воно запущено в роботу не було. Ми з сумом жартували, що колесо на повному ходу прокотилося по наших долях.

Читайте також спецпроєкт "Сьогодні" і перший віртуальний гід по зоні відчуження.

Як виглядає місто Прип'ять з висоти пташиного польоту, дивіться на нашому відео:

Відео: Сьогодні

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти