Шоколадний будиночок у Києві: неймовірна історія особняка та що можна побачити у наші дні (фото)

Будинок розташований у Печерському районі столиці. / Фото: Колаж: Сьогодні

Одною з найяскравіших пам'яток Києва є Шоколадний будиночок, який знаходиться в центрі міста на вулиці Шовковичній, 17/2. Він прикрашає столичний Печерськ уже 120 років!

Хто і коли збудував?

Шоколадний будиночок у Києві. Фото: Сьогодні/Олександр Марущак

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Незвична будівля була збудована на замовлення київського мільйонера, мецената, купця та лісопромисловця Семена Могилевцева. Будинок служив йому офісом та представницькою резиденцією.

Досі невідомо, хто розробляв проєкт будівлі, подейкують, що до створення незвичайного будинку був причетний відомий київський архітектор Володимир Миколаїв, але документів, що підтверджують це, не збереглося. Двоповерховий особняк будувався три роки – його почали зводити у 1899 році та завершили будівництво у 1901 році.

Хто жив після революції

Після смерті Семена Могилевцева 1917 року приміщення використовувалося під житло для членів різних урядів.

1918 року в "Шоколадному будиночку" проживав юрист Ігор Кістяковський. Він обіймав посади держсекретаря та міністра внутрішніх справ в уряді Української держави.

1919 року в будівлі оселився дипломат Християн Раковський. Він очолював Раднарком про водночас голову наркома закордонних справ радянської України.

Також тут мешкав Андрій Чернявський, останній Київський губернатор.

З приходом більшовиків будівля була націоналізована, а під час бойових дій у 1919 році розграбована. З будівлі зникла частина унікальних меблів та прикрас інтер'єру.

1925 року "Шоколадний будиночок" віддали під комунальні квартири Академії наук України. У приміщенні з'явилися перегородки. Відомо, що у будинку проживали історики Матвій Яворський та Микола Макаренко. Останній у 1930-ті роки не підтримав ідею радянської влади знести Михайлівський золотоверхий собор, за що поплатився власним життям.

Найстрашніший рік

Дуже складним для "Шоколадного будиночка" виявився 1934 рік. Тоді будівлю готували під резиденцію наркома закордонних справ СРСР Лазаря Кагановича, хоча документів, які офіційно це підтверджують, немає.

На той час відомому київському архітектору Павлу Альошину було доручено розробити проєкт реконструкції Шоколадного будиночка. Архітектор перепланував перший поверх. Тоді були розібрані всі кахельні печі на першому поверсі будівлі, у парадному кабінеті Могилевцева зняли зі стелі мальовничі картини Сергія Світославського, збили з стін кабінету плетений орнамент. А розписи всіх стін у залах будівлі зафарбували фарбою. Благо, Кагановичу, так і не встиг пожити в будинку.

Перед початком Другої світової війни у будівлі розташовувалося Всеукраїнське товариство культурних зв'язків із закордоном. А ось що знаходилося у Шоколадному будиночку під час окупації німцями – достеменно невідомо. Під час бомбардування в нього влучила бомба, так назавжди втрачено Японську кімнату шоколадного будиночка.

Що було після війни?

Будівлю перейшло на баланс управління справами Радміну УСРР, будиночок трохи підремонтували.
Цікаво, що з 1960 до 1981 року Шоколадний будиночок служив Центральним загсом Києва. Тут одружилися тисячі киян. Деякі досі приходять сюди, аби згадати молодість. Люди показують свої весільні фото, зроблені у Білому залі будиночка, на тлі автентичного дзеркала та люстри, які прикрашають його досі. До речі, у підвалі будинку була фотолабораторія РАЦСу.

З 1982 по 1985 приміщенні використовувалося як дитячий шахово-шашковий клуб. У цей період розпочалися науково-дослідні та реставраційні роботи в особняку, які виконували спеціалісти "Укрпроектреставрації". Тоді було укріплено фундаменти будівлі та міжповерхові перекриття, розкрито первоздані розписи стін та стель. На жаль, реставрацію зупинили у 1986 році і відновили лише у 90-х, але потім знову зупинили через відсутність коштів.

Чим прикрашений фасад

Зовні будівля схожа на чорний шоколад і має коричневий колір, а з боку двору стіни викладені зі світлої цегли, кольору молочного шоколаду.

Фасад будівлі прикрашають 8 мордочок левів та 15 жезлів, обвитих зміями – це символ бога Меркурія, покровителя торгівлі.

Фасад Шоколадного будиночка. Фото: Сьогодні/Олександр Марущак

Що можна побачити зараз

З 2009 року "Шоколадний будиночок" є філією Київської національної картинної галереї, і тепер вона офіційно називається Художній центр "Шоколадний будиночок". Тут відбуваються різноманітні культурні заходи, виставки картин та скульптури.

Інтер'єри кімнат виконані у різних архітектурних стилях: бароко, ренесанс, модерн; нео-візантійською, мавританською та французькою.

В Мавританському залі відвідувачі на стінах можуть побачити фрагмент оригінального розпису східному стилі, а також меблі, які повернули до особняка. Родзинкою кімнати можна назвати стелю. Він прикрашений найкрасивішими гіпсовими октаграмами – це восьмипроменеві зірки, які використовуються як орнамент у багатьох мусульманських палацах та мечетях.

Мавританський зал. Фото: Сьогодні/Олександр Марущак

Зал Ренесанс раніше служив господареві особняка їдальні. Тут можна побачити старовинний годинник, який зберігся з часів господаря будівлі. Зал прикрашає старовинний комод темного шоколадного кольору. Кажуть, що він був у Могилевцева ще до побудови особняка і став частиною інтер'єру.

Зал Ренесансу. Фото: Сьогодні/Олександр Марущак

Жіночий зал оформлений у стилі модерн. Мак – жіноча квітка, волошка – чоловіча, вони переплітаються, символізуючи сімейний благополуччя. На стелі зображений павич – символ жіночої краси, лілія – квітка чистоти та невинності, метелик – легкість душі, а також портрет актриси Сари Бернар. Все це було замазано фарбою за радянських часів та ретельно відновлено реставраторами. У кімнаті збереглося два вікна, прикрашені дивовижними кольоровими вітражами. Можливо, такі ж оздоблювали всі шість вікон у залі.

Жіноча зала. Фото: Сьогодні/Олександр Марущак

Неймовірно красивий і Біла зала . Він був музичною кімнатою для його власника. Вражає величезне венеціанське дзеркало, прикрашене голубами та янголятами, а над люстрою залу ліпнина з елементами нот та скрипки. Цікаво, що паркет Білої зали відновлено за забарвленням та кресленнями старого, яке випадково виявили під час реставраційних робіт. Над кожним із дверей у Білому залі раніше були зображені музичні інструменти на картушах.

Білий зал. Фото: Сьогодні/Олександр Марущак

Парадний кабінет Могилевцева виконано у нео-візантійському стилі. Тут можна побачити меблевий гарнітур хазяїна будинку. Весь декор у кабінеті було знищено, і його довелося повністю відновлювати. Дивом збереглися підвіконня із зображенням дерева життя.

Біля столу встановлено ростову фігуру Семена Могилевцева. Її присутність у кабінеті відразу ж навіює думки про привиди. Але наглядачі запевняють, що примар у будівлі немає, а якщо вони і є, то дуже добрі та непомітні.

Парадний кабінет Могилевцева. Фото: Сьогодні/Олександр Марущак

Раніше ми писали:

• Помста відьми та замурована дівчина: ТОП-5 будинків з привидами в Україні.