Олександр Марущак
Провідний редактор Київ Сьогодні 
Центральний київський вокзал – місце, де трудяться сотні людей. Є тут і носильники, які обслуговують пасажирів перевозячи їхній багаж від таксі до вагона на візках. Професія, на жаль, зникає, і тому заслуговує на особливу увагу.
Сайт "Сьогодні" дізнався цікаві факти про цю професію.
Люди з візками
Справжніх носильників можна побачити біля входу в Центральний залізничний вокзал. Іноді вони сидять на візках в очікуванні чергового клієнта, про щось розмовляючи. Більшість пасажирів намагаються не вдаватися до їхніх послуг, самі тягнуть свої важкі сумки, щоб заощадити.
Також у справжніх носіїв досить багато конкурентів. "Позаштатники" – часто перехвачують клієнтів, аби на пляшку заробити, а особливо моторні можуть і чемоданчик "свиснути". Такі чоловіки добряче псують репутацію справжніх вокзальних носіїв. Упізнати останніх нескладно: форма, нагрудний знак і візок – їхні атрибути.
55 гривень за сумку
Як розповіли нам на Центральному залізничному вокзалі, професія носильника дійсно відноситься до зникаючих, але вони продовжують працювати.
В одну восьмигодинну зміну на вокзалі виходить до 15 носильників. Вартість доставки однієї сумки – 55 гривень. Їхню послугу можна замовити по телефону, і носій підійде на вокзалі до потрібного місця або на зазначену платформу.
Спортивне минуле
У носильники йдуть фізично сильні чоловіки, які з легкістю можуть тягати тягарі. Вони не багатослівні і не люблять розкривати професійні секрети.
20 років тому на київському вокзалі працював носієм Микола Макаренко. Тоді він тут вважався найстарішим представником цієї професії, якій присвятив 30 років.
До того, як Микола пішов у носильники, він займався греко-римською боротьбою, виступав за команду "Локомотив" і мріяв про великий спорт. Але старий знайомий порадив, мовляв, чого журавля в небі ловити, кращої роботи для атлета не вигадаєш. Тяжкі речі тягати Миколі Даниловичу не звикати. Так і потрапив у 1969 році на Центральний залізничний вокзал Києва.
Конкурент – "кравчучка"
У радянські часи роботи у носіїв було значно більше, ніж зараз, щодня гори вантажів мусили перевозити. Було багато потягів у Білорусь, Угорщину, Росію, Німеччину, Югославію, тепер не густо.
А на початку незалежності України у носіїв з'явився найнебезпечніший конкурент – "кравчучка", яка урізала у них більшу частину клієнтів.
"Під час перебудови, коли з СРСР почали масово емігрувати євреї, передиху від клієнтів не було. Щоб перевезти пожитки однієї сім'ї, треба було три, а то й п'ять ходок зробити. Вивозили все, навіть папуг у клітках і вазони. Іншого разу на валізи ще й хвору людину посадять, бабусю, наприклад", – казав Микола.
Встигнути до вагону
Розмірковуючи про клієнтів, носій згадав випадок, як одного разу садив у потяг пасажира до Караганди.
"Це було перед Новим роком. Пасажир спізнювався на потяг. Ми ледве встигли, останню сумку я закинув у тамбур вже на ходу. Мужик тільки крикнув: "Я повернуся!" Ну все, думаю, пропали гроші – перевіз же йому валіз п'ять. Та минув місяць – він знайшов мене на вокзалі, повернув гроші. А скільки було таких, що не заплатили і поїхали", – розповідав Микола.
Буряк і ліліпути
За багато років роботи носій тягав сумки знаменитостей. Носив валізи популярних тоді акторів Штепселя і Тарапуньки, а футболісту Леоніду Буряку підвозив на платформу холодильник.
Одного разу Микола "транспортував" клоунську трупу ліліпутів, а у них було багато маленьких звірят – кішок, білок, собачок. Коли завантажений візок випадково наїхав на вибоїну, одна клітка з котами відкрилася – звірі миттю розбіглися по перону. Довелося разом з ліліпутами відловлювати котиків.
День носія
"На вокзалі важко працювати. Тут і цигани, і жебраки, і безхатьки. Сумки часто крадуть. І кишенькові злодії шастають. Загалом, щоб бути носієм, треба мати залізні нерви. А у нас навіть свого професійного свята немає. Коли отримуємо зарплату, тоді й святкуємо день носія", – розповідав нам носильник.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми