День ВДВ в Києві: як десантники відзначали своє свято

1/5

Столичні десантники зрадили своїм традиційним звичкам святкування Дня Повітряно-десантних військ. Вчора обійшлося без масових купань у фонтанах на Майдані і бурхливих гулянь. "Сегодня" побувала в тих місцях, де зазвичай збираються військові, відзначаючи день ВДВ.

Найбільш гучних десантників ми зустріли біля Меморіалу воїнам-афганцям, навпроти Києво-Печерської лаври. Близько двох десятків добре напідпитку ветеранів в смугастих футболках і блакитних беретах окупували дві лавочки в тіні і під гітару співали пісні про швидку перемогу.

Ветерани десанту. Під гітару співали задушевні пісні про перемогу. Фото: А. Яремчук

У цей час двоє молодих військових підійшли до пам'ятника, щоб покласти квіти. На питання: як будуть відзначати свято, відповіли, що скромно. "Вже точно без купань у фонтанах. Зараз привітаємо наших ветеранів-побратимів, а потім десь зберемося. Особливого приводу для веселощів немає. Багато хлопців на війні, а багатьох і в живих немає", – каже нам десантник Олег. "Зараз святкують практично одні старики. Молодь вся на Сході. Коли війна закінчиться, тоді й відсвяткуємо", – каже ветеран Микола.

Біля Лаври. Десантники покладали квіти біля пам'ятника загиблим воїнам-афганцям. Фото: А. Яремчук

Від Києво-Печерської лаври ми попрямували до арки Дружби народів, де традиційно збираються військові в блакитних беретах, але в святковий день під аркою було порожньо. Насилу вдалося розшукати десантників і на Майдані. Тільки на 15:00 до центрального фонтану підійшли близько десяти військових з прапорами і гвоздиками в руках. За їх словами, звідси вони попрямують до пам'ятника воїнам-афганцям, але особливих веселощів не передбачається.

На Майдані. Прийшли з червоними гвоздиками і нацпрапорами. Фото: А. Яремчук

Відсвяткували день ВДВ і в родині десантника Руслана Яриша, чия історія потрясла всю країну. У 2014 році, під Красним Лиманом, Руслана в спину поранив снайпер, подрібнивши лопатку і хребет. У Київському військовому госпіталі, будучи лежачим, хлопець одружився і вирішив, що обов'язково стане на ноги. Шансів на повне одужання військовому не давали ні в Україні, ні за кордоном, але Руслан не здавався і після двох років реабілітації почав потроху ходити, пересуваючись в ортезах.

"З донькою привітали Руслана під пісню "Синьова" (неофіційний гімн ВДВ), а після всією сім'єю поїхали на військовий полігон у нас в Миколаєві, де проходили святкові виступи. Що стосується реабілітації Руслана, то є великий шанс, що його зможуть поставити на ноги в столичному центрі нейрореабілітації. Але ціна за три місяці лікування – понад 200 тисяч гривень. У нас поки таких грошей немає", – розповіла нам дружина Руслана Олена.