Секрети старого Києва: подільські дворики закривалися на ключ, а Штепсель і Тарапунька починали кар'єру в клубі "Харчовик"

У Києві відбулася презентація унікальної книги, написаної звичайними жителями столиці. "Щоб жити. Розуміючи Київ" – зібрання незвичайних спогадів і зворушливих історій літніх киян про Київ 30-90-х років. У них душа, дитинство і молодість авторів. Це відверта, чесна і тому неймовірно цікава книга про життя в улюбленому місті.

У цього видання є ще одна особливість. Воно є частиною довгострокового соціального проекту "Прийомні онуки", спрямованого на поліпшення умов життя літніх людей та їхнє повернення до активного соціального життя. Всі кошти від продажу книги будуть передаватися на підтримку літніх людей під патронатом Товариства Червоного Хреста Подільського району м. Києва.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Автор книги. Фото: організатори

У другій половині грудня книга з'явиться в книжкових магазинах столиці, але вже зараз читачі можуть дізнатися десять цікавих фактів з історії міста, розказаних довгожителями.

Автор книги. Фото: організатори

Єврейська вулиця. Вулиця Ярославська, яка отримала свою назву після подільської пожежі 1811 року, була переважно заселена євреями. Тут розташовувалися їхні крамниці й магазини. Краще індивідуальне пошиття, майстерні – все розміщувалося тут. До того ж, всі навколо знали, що тут працюють найкращі лікарські кабінети, адже мешканці вулиці славилися в медичній сфері.

Двори під замком. Відомі подільські дворики раніше закривалися на ключ. На вході були металеві ворота, які двірник на ніч закривав. Якщо хтось запізнювався, а двірник уже спав, то треба було лізти через вікно. Також закриті двори дозволяли в літню спеку спати прямо на вулиці. Транспорт не був таким активним, як зараз, а повітря було чистішим, тому люди виносили ліжка прямо під зоряне небо.

Невеселий палац. Відомий сьогодні як концертний Жовтневий палац, в радянські часи був місцем для видовищ. До Другої світової війни там була тюрма КДБ, у двір якої приїжджали машини з так званими ворогами народу. Тому місце мало неприємну славу серед городян, які намагалися його уникати.

Кінотеатр "Жовтень". Кінотеатр з'явився ще в 1930-х і тоді називався "Держкіно №9". Це був перший київський кінотеатр в окремій будівлі. У повоєнні роки він став дійсно культовим місцем, адже тут демонстрували трофейне кіно. Сеанси, де можна було побачити "їхнє життя", збирали масу людей, хоча фільми навіть не були перекладені – це прямо в залі під час перегляду робив фахівець. Перед сеансом у кінотеатрі зазвичай відбувалися танці під живу музику.

Клуб "Харчовик". Популярне в 50-60-х роках місце збору молоді з усього міста. Тут влаштовували танці, музичні виступи, крутили кіно. Саме в "Харчовик" починали свою кар'єру легендарні гумористи Штепсель і Тарапунька, а Леонід Утьосов і Аркадій Райкін зіграли свої єдині київські концерти. Зараз в будівлі клубу розташований Київський театр опери і балету для дітей та юнацтва.

Труханів острів. На пляжах Труханового острова завжди було людно. Вдень люди відпочивали на сонці, а ввечері відправлялися до розташованого там ресторану "Мисливець". Зі Спаської вулиці до острова ходив річний трамвайчик, який коштував п'ять копійок. Взимку ж ті, хто хотів погуляти по острову, йшли навпростець по льоду. Це був центр зимових розваг – ковзани, лижі, санки, сніговики – було весело.

Пуща-Водиця. Одне з тих місць, яке практично не змінилося. Кияни їздили в Пущу за грибами і цілющою водою, за якою стояли черги. Селище славилося своїми лікувальними природними властивостями, тому тут побудували безліч госпіталів і санаторіїв. В кінці 1950-х в Пущі-Водиці побудували кінотеатр, в якому прем'єри фільмів показували раніше, ніж у Києві. Взимку сюди ходили в походи на лижах.

"Зелений театр". "Зелений театр" на Парковій алеї – ще одне популярне серед молоді місце. Там виступали як відомі артисти, приїхавши з гастролями до Києва, так і прості столичні актори. А головне, театр стояв в прекрасному місці – кругом зелено, лавочки на кожному кроці. Тому перед виступами можна було буквально нагуляти гарний настрій.

Військові паради. Маршрут, за яким йшли паради, огороджувалась і ретельно охоронявся. Просто так потрапити туди було неможливо – тільки за запрошенням. До речі, паради раніше рухалися в бік Бессарабки, а зараз в протилежний – до Європейської площі.

Відвідування музеїв. Раніше потрапити в музей було не так просто, особливо коли відкривалася нова експозиція. Біля дверей закладів шикувалися кілометрові черги. І відвідування коштувало мало: за якісь копійки екскурсовод докладно розповідав про всі деталі та особливості виставки.