За опитуваннями самих різних соціологічних компаній, його рейтинг – під 30%, і зараз питання стоїть вже так: чи вдасться Кличку перемогти в першому турі, або в Києві пройде другий тур виборів? Але і в такому випадку Кличко впевнено перемагає своїх конкурентів – Олександра Омельченка, Борислава Берези – майже з подвійним відривом. Вихід інших кандидатів у другий тур представляється малоймовірним.
Втім, фінальна крапка буде поставлено 25 жовтня або трохи пізніше. А поки є можливість подумати над тим, як проходила виборча кампанія, з якими пропозиціями вийшли основні претенденти на пост київського мера до людей і чому одні з них знайшли відгук у виборців, а інші – ні.
Частина кандидатів, зокрема лідер "Руху за реформи" Сергій Думчев, побудували свою кампанію на критиці міської влади. У виборчу кампанію з його боку були вкладені, судячи з великої кількості реклами, величезні гроші, походження яких невідоме. А зв'язки пана Думчева з представниками минулої владної еліти – він балотуватися до парламенту від "Сильної України" Тігіпка, і це тільки верхівка айсберга, – дають широке поле для інтерпретацій. Днями він підтвердив, що є кумом колишнього генпрокурора Яреми.
Як показує практика, критикою можна досягти лише проміжного результату, а не кінцевого успіху. Оскільки, критикуючи, потрібно пропонувати альтернативу, а з цим у нього явно не склалося.
До того ж, радикалізм, як відомо, має дуже органиченно електоральний ресурс. І це стосується ще одного кандидата в мери – Борислава Берези. Як і у випадку з Думчевим, існує безліч питань щодо його не цілком прозорого минулого. Можна з упевненістю сказати лише, що від свого недавнього співпраці з "Правим сектором", прес-секретарем якого він був, пан Береза зберіг схильність до вирішення проблем крайніми методами і навіть деяку непередбачуваність.
І, знову ж, абсолютно незрозуміло для широкої публіки походження коштів, на які він вів свою дуже масовану виборчу кампанію.
Повсталий з політичного небуття Олександр Омельченко апелює до минулого і до тієї відносної соціально-політичної стабільності, яка була під час його правлінням містом. І яка, природно, була, можливо, не стільки його заслугою, скільки наслідком загальної ситуації в країні. На сьогоднішній день становище набагато більш динамічне та вимагає швидкості прийняття рішень в кризових умовах. До того ж – вік. Як ні підходь до цього питання, але це має значення, особливо у світлі зрослої соціальної та політичної активності представників середнього класу і молодого покоління.
Потенційно до середнього класу міг би апелювати висуванець "Самопомочі" ресторатор Сергій Гусовський. Але в даному випадку ми маємо справу скоріше не з його особистою кампанією, а з брендом політичної сили, представленої на місцевих виборах. Як особистість, від якої залежить дуже багато в питаннях міського менеджменту, Гусовський абсолютно загубився за назвою своєї партії.
Те ж, але з інших причин, стосується і представника "Батьківщини" Володимира Бондаренка. Відомий у Києві політик, неодноразово обирався до Верховної Ради по одному з округів, Бондаренко не так помітний на тлі своїх конкурентів. Мабуть, боротьба за посаду міського голови столиці на даному етапі не входить до числа пріоритетів партії, до якої він належить. А гасла, які вони використовують, пов'язані з впровадженням контрактної армії, навряд чи мають відношення до місцевих виборів.
Що ж стосується Кличка, то за півтора роки свого керівництва Києвом він, за зауваженням політолога Володимира Фесенка, не допустив явних провалів, але й не досяг особливих результатів. Але з другою частиною цього вислову можна посперечатися. Адже тільки рівень довіри киян визначає, наскільки результативною була робота міського голови.
Головне досягнення Кличко, якщо це слово в даному випадку доречно, – збереження соціальної стабільності в умовах війни і економічної кризи. Він прийняв низку оперативних рішень, в результаті яких у Києві з'явилася мережа продажу недорогого соціального хліба, а комунальні аптеки відпускали ліки за спеціальними низькими цінами.
Ще одна складова його потенційного успіху – відкритість: Кличко буває на самих різних об'єктах в Києві, у дворах, спілкується з людьми, тут же може зв'язатися по телефону з будь-яким чиновником, щоб вирішити ту чи іншу проблему. Нічого подібного в Києві до цього не було. Тобто Кличко, незважаючи на свій міжнародний статус, залишається простим і доступним людиною, а це, знаєте, по-європейськи.
До того ж, на його користь і те, що за минулий час він набрався досвіду, і йому, на відміну від інших кандидатів, за винятком, може бать, Омельченко, не потрібно час для того, щоб увійти в курс справ і налагодити роботу.
Варто додати і те, що Кличко залучив до роботи в міській адміністрації ряд досвідчених менеджерів з бізнесовим минулим, які активно впроваджують зміни, пов'язані з електронним управлінням містом, оптимізацією числа чиновників, а внаслідок цього – прозорість роботи влади і цілком конкретні результати боротьби з корупцією.
Словом, перемога Кличка на виборах затвердить його імідж як ефективного міського управлінця і дасть можливість закінчити розпочаті проекти.
Експерт: "Кличко і Омельченко лідирують тому, що обрали правильну стратегію"
Більше 80% кандидатів на місцевих виборах балотуються без виборчих програм, а їх кампанії будуються в беззмістовною площині, і така ж тенденція спостерігається і в Києві. Про це заявив директор всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України" Олексій Кошель.
"Виборцям обіцяють відверто дивні речі на зразок "будівництва контрактної армії" або "пониження тарифів", хоча ні те, ні інше не відноситься до компетенції місцевої влади. Тому закономірно, що на цих виборах вищі шанси у кандидатів, які пропонують конкретні ідеї та програми з максимально реалістичними термінами виконання", – заявив Олексій Кошель.
Експерт також зазначив, що нинішній і колишній мери у своїх кампаніях роблять основний акцент на вже скоєних справах, а не обіцянками що-небудь зробити.
"Виборча кампанія Кличко базується на роботі місцевої влади щодо відкриття скверів, реставрації кінотеатру "Жовтень" і Поштової площі, а також ремонту доріг. Тобто фактично пропонує виборцю підвести певний підсумок його роботи як мера. У свою чергу Олександр Омельченко нагадує виборцям про період підйому і розвитку Києва", – додав експерт.
Крім того, Кошель зазначив, що основних кандидатів на крісло столичного голови можна умовно поділити на три групи.
"Перша група – це Кличко і Омельченко. Вони працюють у категоріях реальних справ, тих, які вони робили. Друга група політиків – це ті, хто розглядає передвиборчу кампанію за крісло мера ще й як можливість прорекламувати свою політсилу. Корбан від "Укропу" і Гусовський від "Самодопомоги" працюють також і в розрахунку на майбутній рейтинг своїх партій, в тому числі і на майбутніх парламентських виборах", – заявив він.
Експерт підкреслив, що для них важливі і певні репутаційні досягнення, нарощування впізнаваності та отримання досягнень для своїх політсил. У третю групу, за словами Кошеля, входять нові політики, які в прискореному темпі намагаються побудувати свою передвиборчу кампанію.
"Таких прикладів багато. Зокрема, команда Берези веде чисто мажоритарну кампанію, а його політична партія згадується лише побічно. І в цьому серйозна слабкість кандидата, бо виборцю пропонується тільки окрема особа, а не команда людей, здатних працювати в місцевій владі. Втім, найбільше запитань у виборців виникає до партії "Рух за реформи", яка спантеличила киян приматами на бордах малозмістовними гаслами і перенасиченням реклами цієї політсили. Тому природно, що на тлі такої незрозумілої та неякісної кампанії в більш виграшній ситуації будуть Кличко і Омельченко, які ведуть кампанії з акцентами на результати своєї роботи", – резюмував Олексій Кошель.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми