Олександр Марущак
Провідний редактор Київ Сьогодні 
На Центральному залізничному вокзалі Києва є посада, яку можна сміливо назвати "очима" та "серцем вокзалу". Ця людина відповідає за все, що відбувається на головних транспортних воротах столиці. Від неї залежить тут майже все. Іноді чергова по вокзалу буває навіть доброю феєю, яка безкорисливо допомагає людям, що потрапили в біду.
Сайт "Сьогодні" поспілкувався з цією жінкою, щоб розвідати секрети професії.
Зміни по 12 годин
Леся Сорокопуд працює на столичному вокзалі з вересня 2002 року. А на посаді чергової по вокзалу – з 2008 року.
Вона закінчила Київський технікум залізничного транспорту, а на Центральний залізничний вокзал Києва прийшла майже одразу після завершення його реконструкції (тоді якраз відкрився новий Південний вокзал).
"Було багато вакансій, і мене взяли на роботу. У чергової по вокзалу дуже багато обов'язків. До мого кабінету постійно приходять пасажири зі своїми питаннями та проблемами. Хтось забув речі в поїзді – треба допомогти їх знайти, хтось хоче зробити зупинку по дорозі, а хтось з'ясовує причини, якщо поїзд затримався. На всі запитання слід дати чіткі відповіді. Займаюся всім щодо перевезень пасажирів. А вокзал – це величезний вулик, у якому постійно щось трапляється", – розповідає сайту "Сьогодні" Леся Сорокопуд.
Зміна чергового по вокзалу триває 12 годин. Потім нічна зміна – 12 годин, та 48 годин на відпочинок.
"Я звикла до такого графіка і вже не уявляю собі роботи щодня. Два дні вихідних дають змогу зробити всі домашні справи, відпочити, відвідати родичів. Мене влаштовує такий графік роботи. Рідні теж уже до цього звикли", – каже чергова по вокзалу.
Врятувала хлопця у навушниках
На вокзалі завжди треба бути напоготові – тут перебувають тисячі людей. Наша героїня каже, що пологи на вокзалі не приймала – на цей випадок тут облаштований медпункт, де надають допомогу пасажирам. А ось рятувати людей доводилось.
Щопівгодини чергова робить обхід території вокзалу. Ось якраз під час обходу вона помітила молодика, який ішов краєм першої платформи і не реагував ані на крики людей, ані на сигнали машиніста поїзда, що наближався. Він був у навушниках і нічого не чув.
"Мені навіть у якийсь момент здалося, що молодик хотів накласти на себе руки. Я його наздогнала, схопила за рукав і буквально відсмикнула від поїзда, що прибував до платформи. Люди повинні розуміти, що перебувати на краю платформи дуже небезпечно. Людину може зачепити потяг або затягнути повітрям під колеса. Тому я всім говорю: не стійте на краю платформи і не бігайте за поїздами, не збирайтеся на пероні", – попереджає Леся Сорокопуд.
Небезпечне місце
Часто на вокзалі люди нехтують правилами безпеки, коли користуються ескалатором. Пасажири травмуються з власної необережності – не тримаються за поручні чи ненадійно ставлять на сходи сумки.
"На ескалаторі з людьми часто трапляються історії. Майже через кожну зміну потрібно приглядати там за пасажирами, а декого навіть супроводжувати. Люди безтурботні, вони не розуміють, що це – машина. Усі думають, що з ним нічого не станеться. А ескалатор може раптово смикнутися або різко зупинитися, а якщо ти не тримаєшся за поручень – падаєш сам й інших наражаєш на небезпеку", – розповідає нам чергова по вокзалу.
Раніше на вокзалі було багато клопоту через ромів, які приїжджали до Києва на Великдень з Мукачевого та Берегового. На їхню поведінку скаржилися пасажири. Роми влаштовували мінітабір просто на пероні вокзалу, де спали на матрацах. Як запевнила нас чергова, тепер такого немає. Можливо, через коронавірус ці "гості" не їдуть до столиці.
Як шукають дітей
Часто черговій по вокзалу доводиться шукати зниклих дітей. Особливо багато загублених під час канікул, коли до Києва приїжджають на екскурсії цілими групами. Тоді до пошуків долучають поліцейських, роблять оголошення через гучний зв'язок, працюють з вихователями, які супроводжують групи школярів.
"Дитина може на вітрину задивитись, загубитися у натовпі на вході чи піти не на ту платформу. Але ми всіх знаходимо й ведемо до поїзда. Трапляються діти, які подорожують з батьками. Мама не встигла озирнутися, а дитина зникла. Тут потрібно пильнувати – це ж вокзал! Навіть іду одного разу, дивлюся – стоїть дитина сама, плаче, каже – загубилася. Відразу ж дізнаюся ім'я та прізвище, передаю інформацію диктору по вокзалу, і вона повідомляє ім'я та прізвище дитини через гучний зв'язок, а також місце, де вона стоїть. Батьки знаходяться блискавично", – розповідає Леся Сорокопуд.
Пасажири часто дякують черговій за допомогу.
"Батьки різні бувають. Деякі відразу починають лаяти дитину за неуважність, але більше таких, які обіймають свою крихітку, а нам кажуть "дякую". Це дуже приємно", – каже чергова по вокзалу.
Заради плюсів у карму
Леся Сорокопуд каже, що часто просто допомагає пасажирам. Якщо, наприклад, людина втрапила у складну життєву ситуацію і не має грошей на квиток.
"У пасажирів бувають різні ситуації та історії. Когось обікрали, комусь не заплатили зарплату, і людина не може виїхати додому. Бродить по вокзалу сумна і похмура. Таким людям я купую квиток за власний кошт. Таке було вже неодноразово. Просто я бачу, що людина у розпачі й не бреше про свою проблему. Щоправда, мені ніхто так і не повернув гроші за квиток. Мені не шкода, може колись мені теж хтось просто так допоможе і додасться плюсик у карму", – ділиться з нами жінка.
Хобі – медицина
Леся Сорокопуд каже, що цікавиться медициною, читає багато літератури на медичну тематику. Їй це дуже цікаво. А ось медичні навички застосовувати на практиці поки що не доводилося.
"Місяць тому в нас на вокзалі встановили дефібрилятори, такі самі, як і в метрополітені. Ми проходили курси, отримали сертифікати. Нас вчили користуватися дефібриляторами, робити штучне дихання. А тренувалися ми на колегах. Поки що цими пристроями не користувалися в реальних умовах. Дай боже, щоб ними і не користуватися, але вони у нас є", – розповіла Леся Сорокопуд.
- Читайте також:
- 46 років на валізах: секрети носія Центрального вокзалу Києва
- 20 років біля мікрофона! Розповідаємо всі секрети диктора Центрального вокзалу Києва
- Хто вони – люди за склом? Розповідаємо секрети касирів Центрального залізничного вокзалу Києва
Головні теми