Київські таксисти включають пасажирам симфонії і не бояться водити авто в 72 роки

На українських дорогах часом зустрічаються незвичайні водії. Наприклад, столичний таксист Валерій крутити баранку не особливо любить, його покликання в житті – це музика. Він поєднує дві професії – вранці колесить по місту, а ввечері відправляється у філармонію, де дає концерти на трубі. "Музика – це все моє життя, – розповів нам Валерій. – Але, на жаль, доводиться підробляти таксистом".

Музикант каже, що до його незвичайного заняття всі вже звикли. "Одного разу в Хабаровську я їхав на концерт і по дорозі взяв двох дівчат – підвезти до ресторану. А у мене того дня був настрій послухати Брамса. Я запитав, чи вони не проти послухати класичну музику, включив 4 симфонію. Вони, до речі, вгадали симфонію і ще здивувалися, мовляв, таксист і слухає класику. А потім ми концерт відіграли, я поїхав назад і знову цих дівчат віз, зі свого ж концерту! Вони тоді похвалили мене, сказали, що їм все дуже сподобалося". А мріє Валерій про те, щоб отримати можливість повністю присвятити себе музиці. "Головне, щоб у житті була улюблена справа. Я знаю, що колись перестану підробляти таксистом і зможу займатися тільки грою", – поділився з нами він.

ВІК – НЕ ПЕРЕШКОДА. 72-річна киянка Марія Іванівна вперше отримала права у 60 років і зараз залюбки їздить по місту на власному "Шевроле". "Я завжди мріяла про машину, – розповіла жінка. – У радянські часи я стояла в черзі на авто, але в результаті так нічого й не отримала. Так що тільки у 1992 році пішла на автомобільні курси, і через рік вже стала повноцінним водієм".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Марія Іванівна зізнається, що хоча завжди мріяла сісти за кермо, спочатку дуже боялася. "Коли я здавала іспит, інструктор так на мене лаявся! Я все боялася, що в трамвай в'їду, – сміється жінка. – Але зрештою все здала".

Зараз на дорозі Марія Іванівна не боїться нічого, крім даішників – каже, що хоча нічого і не порушує, але внутрішній страх залишається. Близькі до захоплення жінки вже звикли. "Правда, донька, коли приїжджає, забирає у мене кермо, і мені доводиться їздити як пасажиру. Вона, звичайно, переживає за мене, але більше сама хоче поїздити – так само любить машини, як і я", – сміється Марія Іванівна.