Вулиця Фрунзе в Києві: останки мамонтів, кращі сорти пива і найдавніша Кирилівська церква

28 листопада 2014, 08:15

Кириченко Леся Кириченко Леся

У XIX столітті на вулиці одночасно проживали близько 15 довгожителів, які подолали сторічний вік

Київський Поділ багатий своєю історією. Почати прогулянку по вулиці Фрунзе пропонуємо від метро "Контрактова площа". Багато тисяч років тому тут пробігали мамонти, первісні люди будували свої землянки, а в часи Київської Русі кияни відчайдушно оборонялися від орд хана Батия. Не обійшлося і без містики. У XIX столітті на вулиці одночасно проживали близько 15 довгожителів (!), які подолали сторічний вік. Одні це пояснювали веденням здорового способу життя, інші – чарами місцевої чаклунки. Вулиця не завжди називалася ім'ям воєначальника Михайла Фрунзе. Вона була Плоскою, Кирилівською та Єжова (комісар внутрішніх справ СРСР). Днямидепутати Київради вирішили повернути вулиці її історичну назву – Кирилівська.

Реклама

ЦАРСТВО ШЛЮБУ

kiev_hram_konstantina_i_eleny_7384379__

Церква Костянтина і Олени, вона ж – храм Святого Димитрія Ростовського (вул. Фрунзе, 6/8) за документами відома з ХVІI століття. Раніше вона була дерев'яною і згоріла при пожежі, але завдяки меценатам її відбудували з каменю. Стояла вона на місці нинішньої школи № 17. У радянські часи її зруйнували, вціліла лише трапезна, яка і носить історичну назву. Тут можна вклонитися іконам святих Дмитра Ростовського і Луки Кримського. Святі Костянтин і Олена – покровителі наречених, тому ті, хто хоче знайти гармонію в подружньому житті, можуть звернутися до них.

БУДИНОК ВОДНИКІВ

Реклама

gardenin_frunze_7384380__

Триповерховий особняк з ліпниною (вул. Фрунзе, 11) був побудований в 1889 році. У ньому проживав підприємець прусського походження Фердинанд Ніцке. Він володів заводом, який виробляв обладнання для винокурних заводів і ремонтував парові машини. Але через конфлікт з братом, який був ще й співзасновником компанії, барон розорився. У самій будівлі розміщувалася головна контора підприємства, тому господар трудився, не виходячи з дому. В особняку були дохідні квартири, які орендували іноземні купці. Після революції будинок націоналізували і перетворили його на комунальні квартири для робітників. Пізніше в ньому знаходилося Київське річкове училище. Зараз воно використовується як приміщення академії водного транспорту.

ПИВО ДЛЯ ВЛАДИ

_025_7384381__

Вже пустуючий "Пивзавод на Подолі" (вул. Фрунзе, 41) був найстарішим в Києві. Заснував його купець Микола Хряков з компаньйонами в 1872 році, щоб виробляти кращі сорти пива. Їх продукт користувався великою популярністю навіть у радянські часи, адже для членів ЦК КПРС на завод їздили "гінці", щоб забрати замовлене пиво, яке не потрапляло у роздрібний продаж. Секрет смачного пива – у воді, яку брали не з-під крана, а зі свердловини. На території досі знаходяться приміщення, побудовані в царські часи, а в середині – чеське унікальне обладнання ХIХ століття. Завод є зразком ведення бізнесу XIX століття, коли якість була понад усе. Ось вже рік як завод перестав працювати, більше того, подейкують, що споруду планують знести заради будівництва бізнес-центру.

Реклама

ТРАПЕЗА З МАМОНТА

В тренді
У Києві скануватимуть дерева: для чого це потрібно (фото)

_05_7384382__

Якби можна було повернутися в минуле на 20 тис. років назад, в період пізнього палеоліту, то на нинішній вулиці Фрунзе (поруч з будинком №59-61) наткнулися б на перших поселенців Києва, які активно полювали на мамонтів, а заодно поринули б в реалії загадкової трипільської культури. Адже під час розкопок в 1893 році археолог Вікентій Хвойка відкрив так звану "Кирилівську стоянку", де були знайдені не тільки знаряддя праці з кремнію, але і 67 уламків бивнів мамонта з нанесеними на них малюнками. Житла перших поселенців були трохи скромніше, ніж ті, які стоять на цьому ж місці. Вони були полуземляного типу, прямокутної форми і будувалися з дерева, кісток і бивнів мамонтів, стіни робили з плетеної лози, а зверху накривалися шкурами.

ОМНІБУСЫ І ПЕРШИЙ ТРАМВАЙ

_08_7384383__

Реклама

Особливу увагу варто приділити трамвайному депо, яке раніше називалося ім. Красіна, адже перший електричний трамвай, який був запущений в 1892 році, курсував по вул. Фрунзе (тоді Кирилівської). А до цього існували так звані омнібуси (візок на кінній тязі), які були розраховані на 15-20 пасажирів. Вартість проїзду була 6-7 коп., В той час як сорочку на ринку можна було придбати за рубль. Бізнесом займався київський купець Левін, правда, за згодою міської влади, але омнібуси швидко прийшли в непридатність, оскільки підприємець не наглядав за їхнім техстаном. І незабаром, після численних скарг пасажирів, місцева влада вирішила відмовитися від омнібусів, що розвалювалися, і почала обладнати конку (кінно-залізну міську дорогу), після чого вартість проїзду трохи впала. Не можна не згадати про Куренівську трагедію, внаслідок якої загинуло близько 1,5 тисячі киян (за офіційними даними – 145 осіб). У 1961 році прорвало дамбу в Бабиному Яру, куди 10 років зливали відходи від цегельних заводів. Грязьовий вал заввишки 20 метрів зносив все на своєму шляху... Найбільше жертв було в трамвайному депо, загиблих трамвайників і пасажирів відкопували кілька тижнів. Про страшну трагедію нагадує пам'ятник жертвам Куренівської трагедії, встановлений біля входу в депо.

КНЯЖА УСИПАЛЬНИЦЯ

repphoto_6437_4821_7384384__

Один з найдавніших храмів Києва – Кирилівська церква. Вона будувалася під час правління чернігівського князя Всеволода Ольговича на початку ХІІ століття. За переказами, церква повинна була стати усипальницею родини Ольговичів, адже тут були поховані дружина князя – Марія (онука Володимира Мономаха) і син Святослав. Церкву кілька разів перебудовували, а після пожежі в 1734 році її реконструювали в стилі бароко, але все ж "рідні" фрески на стінах (800 кв. м) збереглися, відновлювали їх кілька століть. Серед художників, які тут працювали, був Михайло Врубель. Подейкують, що однією з причин помутніння його розуму стало щоденне спостереження за хворими психлікарні, яка знаходиться поблизу церкви. Є у святині і підземний хід, що веде до печерних поховань, але нині він залитий бетоном – одна зі стін храму дала наскрізну тріщину.

Дистанція прогулянки: 3450 м
Час прогулянки: 55 хв


Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти