Гуманітарний штаб Ахметова допомагає вижити літній донетчанці

Віра Федорівна Кузнєцова все життя пропрацювала в районному відділі соціального захисту населення в Донецьку. Допомогла багатьом людям, була наставницею для колег-новачків. Сьогодні їй 90 років, і прийшов час молодим подбати про свою вчительці в професії: одна з учениць дончанки звернулася до Гуманітарного штаб Рината Ахметова і допомогла їй оформитися на отримання допомоги.

Літня жінка живе одна (єдина дочка – в Білорусі). Чоловік, ветеран ВВВ, помер. У неї приватний будинок, але через похилий віку і хвороби (підвищений тиск) не виходить за межі свого двору.

"Щоб отримати гуманітарну допомогу, треба записуватися, відзначатися, стояти в черзі. А мені ходити важко, я задихаюся", – розповідає пенсіонерка.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Одна з колег і колишніх учениць Віри Федорівни дізналася про Гуманітарному штабі Рината Ахметова і звернулася туди. 2 листопада заслужена донеччанка отримала перший продуктовий набір і талончик на подальшу допомогу раз на два тижні.

Як і всі інваліди і пенсіонери в Донецьку, жінка з липня не отримує ніяких виплат. "Потратила на ліки те, що відклала на похорон. А зараз вже ніяких заощаджень не залишилося. Спасибі за турботу, за те, що люди потурбувалися і привезли мені продуктовий набір. Ще допомагають сусіди, доглядають: хто вугілля підвозив, хто води, хто хліба. Сама б я не впоралася. Мені б грошей – я б ні у кого нічого не просила; ніколи не ходила з простягнутою рукою і не люблю цього. Але потреба змусила", – каже пенсіонерка.

Віра Федорівна живе в Петровському районі; тут, за її словами, "постійно бабахает" – вибухи не замовкають, над будинком літають снаряди. До дочки в Білорусію їхати не хоче з простої причини: "Я просто не доїду, це з пересадкою в Києві дві доби. Нехай вже тут вбивають... Якби були гроші, купила б собі хоча б ліки. А поки, крім гуманітарної допомоги, сподіватися мені нема на що".