Вижити в місті, яке щодня і щоночі піддається артилерійським обстрілам, і не втратити віру в доброту, допомогу і чуйність людей можна, але дуже складно. Жителі прифронтового містечка Горлівка на Донбасі, яке волею долі опинилося між двох вогнів, намагаються перетворити своє не найвеселіше існування хоча б на спокійне проживання смутного періоду. Хтось зосередився на своїй роботі, для когось сенс життя відкрився в дітях, однак в пам'яті горлівчан досі залишилися вибухи снарядів, перелякані обличчя рідних людей і відсутність відповіді на запитання: "Що ж далі?".
СВИСТ СНАРЯДІВ. "У липні цього року ми пережили, здається, найстрашнішу ніч за весь час війни. Якщо раніше ми чули тільки глухе "бу-бух" десь далеко, то тієї ночі прокинулися від свисту снарядів буквально під вікнами нашого будинку. Вони вибухали на відстані витягнутої руки, якщо прибрати стіну. Я тільки встигла схопити дитину з ліжечка і вискочити до коридору, як до кімнати бризнули осколки віконного скла. Його вибило ударною хвилею, – розповіла "Сьогодні" мешканка Горлівки Марія Ковальчук. – Будинок трясся від кожного розриву снаряда, літала штукатурка, меблі падали з гуркотом. Це було пекло, яке не дай бог нікому пережити! У мене від жаху тряслися руки і зник дар мови. Потім вже просто змусила взяти себе в руки, якісь звуки навіть видала, і ми пішли до підвалу нашого будинку ховатися".
ЩО ДАЛІ? У підвалі кілька горловчан провели залишок ночі і майже весь цілий день, охоплені страхом вийти на вулицю. Марія каже, що рано вранці, коли стало зовсім нестерпно від постійних вибухів, один із сусідів вирішив побігти і дізнатися, як почувається його мати. "Телефонний зв'язок не працював. Сусід, досить літній чоловік, немов у стані афекту пішов до дверей підвалу, щоб вийти. Ми ловили його вп'ятьох, вмовляли залишитися, адже навіть нам було чутно, як по асфальту і дому "коцають" осколки снарядів. Ледве відрадили", – поділилася горлівчанка.
У нервовому збудженні розмови заходили настільки далеко, що найслабші були готові вийти прямо зараз під снаряди, щоб покінчити з таким життям. "Говорили: "А що далі? Нічого хорошого, війна, голод і холод!". Бабусі плакали, говорили, що в ту війну, Другу світову, не було так страшно. Я заспокоювала їх, говорила, що нам допоможуть, як Гуманітарний штаб Ріната Ахметова допомагає продуктами, обов'язково хтось допоможе і житло відновити, і здоров'я підправити", – ділиться Марія Ковальчук.
За її словами, всі вдарилися в спогади про минулі часи, про приємні моменти і різні смаколики в тому числі. Мама-одиначка Марія також розповіла про те, як з пшеничної крупи, яка входить до набору виживання Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, призвичаїлася робити смачні оладки. "Раптом я почула голос сусідки, яка сиділа в кутку і весь час мовчала: "Коли все закінчиться, даси рецепт?". І ми почали так реготати, як божевільні. Уявляєте, навколо йде війна, ми в підвалі ховаємося, з розуму сходимо від страху – і тут рецепт оладок! Не знаю, що викликало у нас напад сміху, але ми відсміялися і нам відразу стало легше", – посміхаючись, розповіла мешканка Горлівки.
Нагадаємо, за весь час своєї роботи Гумштаб Ріната Ахметова видав понад 9,9 млн продуктових наборів мирним жителям в непідконтрольних і підконтрольних районах Донбасу.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми