У Харкові є безліч не примітних, на перший погляд, місць, які зберігають у собі легенди і пам'ять про знаменитостей. Приміром, на Карла Маркса в зараз вже покинутому театрі Муссурі колись виступали Алла Пугачова, Володимир Висоцький і Федір Шаляпін. У сучасному бюро судмедекспертизи, розташованому неподалік на Дмитрівській,свого часу перебував інститут, в якому навчали шляхетних дівчат. А ось Свято-Дмитрівський храм на Полтавському Шляху зберігся до наших часів лише дивом, адже в радянський час його прихожан розстрілювали, а під куполами розмістили автоклуб та кінотеатр. Тим часом на Коцарській деякі не втрачають надії відшукати скарби, нібито заховані італійським архітектором сотню років тому. Золото поки так і не знайшли, а будинок, в який в роки війни влучив снаряд, через 70 років так і не відновили.
З нашого технікуму – перший льотчик імперії
Чотириповерхова будівля електромеханічного технікуму на вулиці Дмитрівській, 26, до Жовтневої революції була житловою. Добротний прибутковий будинок в еклектичному стилі з'явився тут ще в 1906 році. А в 1943-му, після звільнення Харкова, в цю будівлю переїхав раніше евакуйований технікум залізничного транспорту (зараз – електромеханічний технікум транспортного будівництва). Це одне з найстаріших навчальних закладів України з підготовки фахівців середньої ланки. Технікум заснований більше 140 років тому, а його найвидатніший випускник – Степан Гризодубов, який був одним з перших авіаконструкторів і льотчиків Російської імперії.
У післявоєнні роки будівля відремонтували і навіть перепланували. Так, у зв'язку з браком навчальних площ, майстерні та їдальню розмістили в підвальному приміщенні. А в 1960-х поряд побудували новий навчальний корпус, який поєднали зі старим за допомогою критого переходу. Втім, зараз старовинна будівля знову вимагає реставрації.
В храмі хранителя Харкова крутили кіно
На Полтавському Шляху, 44, підносяться куполи Свято-Дмитрівської церкви, побудованої в середині XVII століття. Святого великомученика в Харкові дуже шанували: вважалося, що він оберігав місто від зовнішніх ворогів. За переказами, татари, спустошуючи Україну, не раз підходили до Харкова, і лише заступництво Димитрія рятувало місто від нападів.
У 1930-х церкву розграбували і закрили, демонтувавши всю купола. Активні парафіяни піддалися репресіям, а кількох навіть розстріляли. Незабаром на фасаді храму з'явилася вивіска клубу "Автодор", а після війни відчинив свої двері кінотеатр "Спорт". Богослужіння у Свято-Дмитрівській церкві відновилися лише в 1990-х. Зараз храм продовжують відроджувати. Кілька років тому під час ремонту під шаром штукатурки знайшли розписи XIX століття.
В покинутому театрі – перша конституція
Побудований в 1911 році підприємцем Герасимом Муссурі цирк в той час вважався найбільшим у світі, адже розрахований був на 5750 місць. Втім, вже через рік після відкриття господар будівлі вирішив переобладнати його в оперний театр. Але ні як цирк, ні як театр величезна споруда по вулиці Карла Маркса, 28, так і не стала популярним. Через те, що заради акустики будівля кілька разів перебудовували, те, що ми бачимо сьогодні, лише віддалено нагадує первісний вигляд цирку.
Ще до розвалу Союзу будинок визнали аварійним і з тих пір не експлуатували. Зараз будівлю огороджено парканом, а вікна наглухо забиті. Проходячи повз занедбаного будинку, багато харків'ян навіть не здогадуються, що в ньому колись виступали Федір Шаляпін, Володимир Висоцький і Алла Пугачова. Тут же приймали і першу Конституцію Української РСР.
До судмедекспертів – шляхетні дівчата
200-річна будівля на Дмитрівській, 14, – один з декількох будинків садибного типу, що збереглися до наших днів. Колись у цьому особняку жив відомий громадський діяч Філонов, який був затятим шанувальником мистецтва. Пізніше в його маєтку знайшли рідкісні картини і фігури скіфських баб, які сьогодні стоять біля Історичного музею. У 1812 році особняк перетворився на інститут шляхетних дівчат, одним із засновників якого був Григорій Квітка-Основ'яненко. А з 1922 року і донині старовинну садибу, яка є пам'яткою архітектури, займає бюро судмедекспертизи.
На кондитерці звільняли за м'яті халати
На вулиці Коцарська, 24/26, є сіра будівля, яка є однією з найбільших кондитерських фабрик України, вона заснована майже 120 років тому. У 1895 році до Харкова з Петербурга приїхав кондитер Георгій Борман, який вирішив налагодити тут виробництво солодощів. На фабриці працювали близько 800 осіб, а в цехах було встановлено сучасне обладнання. Інженери фабрики першими відкрили нову технологію охолодження шоколаду за допомогою рідкої вуглекислоти, карамель і мармелад робили у вакуумних апаратах, а суміші готували не на відкритому вогні, а на спеціальних парових машинах. Виявляється, співробітникам, щоб зберегти роботу, було недостатньо добре виконувати свою роботу.Жорж Борман дуже строго ставився до зовнішнього вигляду робітників. Тих, хто нехтував правилом завжди ходити в випраному, випрасуваному халаті, тут же звільняли. Сьогодні кондитерка Бормана називається "Харків'янка". Тут працює близько 1500 осіб, а її продукцію знають в 20 країнах світу.
На Коцарській — мішки з золотом
На вулиці Коцарська, 36/38, стоїть старий, напівзруйнований будинок, з яким пов'язана одна міська легенда. Харків'яни подейкують, ніби в цій будівлі на початку минулого століття жив італійський архітектор, який заховав у підвалі будинку золоті і срібні монети, а також фамільні коштовності. У різний час багато хто намагався відшукати цей скарб, проте безуспішно. Під час Великої Вітчизняної війни в будівлю влучив снаряд, і досі будинок так і не відновили.
До слова, скарби шукали і в інших будинках на Коцарській. Якщо пройти трохи далі по вулиці, побачимо чотириповерховий житловий будинок, в якому до революції жили представники тодішньої еліти. За спогадами харків'ян, у часи сталінських репресій там знаходили цілі мішки золотих монет.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми