Тетяна Самотий
У Луцьку Волинської області попрощалися з 37-річним Мирославом Столярчук, бійцем міліцейського спецпідрозділу "Світязь". Разом з п'ятьма товаришами по службі, він загинув в серпні минулого року, виходячи з "Іловайського котла".
"Мирослав воював під позивним "Мирон". Народився 27 січня 1977 року у місті Луцьк. В роту патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" прийшов у липні 2014 року на посаду міліціонера взводу №1. Був снайпером", – повідомляє ВЗГ УМВС Волинської області.
Останній раз на зв'язок з рідними Мирослав виходив 28 серпня 2014-го. Виходячи з-під Іловайська, бійці "Світязя" разом з військовослужбовцями, а також міліцейськими і добровольчими підрозділами потрапили під ворожий обстріл. Багато з них загинули або потрапили в полон до бойовиків.
Довгий час ім'я Мирослава значилося в списках полонених, сім'я до останнього сподівалася, що він живий. Після безперервних пошуків, з'ясувалося, що батько двох дітей похований під чужим ім'ям у Вінницькій області. Рідні дізналися Мирослава по фотографіях загиблих, які надали волонтери. Результати ДНК-експертиз остаточно розвіяли всі сумніви. Через шість місяців після трагедії тіло Героя нарешті привезли на рідну Волинь.
"Я ніколи не здамся!" – Ці слова Мирослава згадують друзі. – Він безмежно любив Україну, тому одним з перших вступив до лав міліцейського спецпідрозділу. Мирослав – хороший і надійний товариш, готовий у важкий момент кинутися на допомогу. Навіть у критичних ситуаціях він знаходив слова підтримки, ніколи не панікував, був спокійним, врівноваженим, всіляко підтримував колег".
Відспівували героя в Свято-Троїцькому соборі, потім на Театральній площі обласного центру в останню путь героя провели сотні небайдужих волинян. Поховали Мирослава на кладовищі у Підгайцях Луцького району, де він жив разом з родиною. Без чоловіка і батька залишилася дружина Ольга і дочки – 15-річна Христина та 3-річна Калина. Мирослав Столярчук посмертно нагороджений медаллю "За відвагу і мужність".
Головні теми