Уже сім років у переході на Майдані кияни насолоджуються грою бандуриста Остапа Кіндрачука – вуличного музиканта з козацьким "оселедцем" на голові. Він приїжджає до столиці щозими, а влітку їде додому, в Ялту, де живе вся його сім'я. Так він планує вчинити і цього року, тому що звістки від рідних приходять тривожні.
ПОЇДУ В РОСІЮ. Події Евромайдану застали Остапа Юрійовича у Львові, куди він приїхав пограти на бандурі, і вже в грудні музикант терміново повернувся до Києва, щоб підтримувати музикою активістів. Зараз він ще грає в переході на Майдані, але збирається додому – хвилюється за рідних. "Рідні написали, що п'яний чоловік побив кобзаря на ялтинській набережній – тільки за те, що той співав українською мовою, – розповів нам дід Остап. – Це свавілля! Але я не боюся і вже в травні поїду до Криму. І ніякої Путін мене не зупинить. Там живуть мої сини – Богдан і Назар, дочка Олеся, семеро онуків і четверо правнуків!".
Наймолодшому правнуку діда, Натанчику, вже півроку. "Сумно якось виходить. Я їхав у листопаді з України, а тепер поїду в Росію ... Політика політикою, але мій Крим залишиться українським. І він до нас повернеться", – говорить бандурист.
БАНДУРА ЗАМІСТЬ ПИВА. "Я народився на Івано-Франківщині. Але одного разу, під час практики в Казахстані, отримав травму і потрапив на лікування до Ялти. Пробув там і зрозумів: хочу жити в Криму", – зізнався нам 76-річний бандурист. Пізніше він закінчив морехідне училище в Грузії і 34 роки пропрацював на морських суднах Ялтинського портфлота. У всі свої морські походи Кіндрачук відправлявся з бандурою. "Вперше я почув її в 6 років. У нас в селі грав сліпий бандурист, і я запам'ятав ці звуки назавжди. Коли було мені 27 років, я служив в Ялті капітаном, і пішов випити пива. Проходячи повз клуб, почув звуки бандури. З того часу я почав вчиться грати і ніколи більше не пив пива", – сміється музикант.
ПОЛІГЛОТ. Співає бандурист українською, польською, татарською, молдавською та німецькою мовами, знає сотні пісень. "Коли був моряком, возив пасажирів з Одеси до Новоросійська. Одного разу не втримався і зіграв у тамтешньому порту. Там багато українців, вони підспівували мені! А один навіть взяв бандуру і зіграв мелодію, яку я до цього не чув. Тепер я частенько її граю", – каже дід Остап. Тепло згадує бандурист і кримських татар у Туреччині: "Вони зачаровано слухали мою музику і плакали".
Грати на вулиці він почав, коли вийшов на пенсію. Їздить по різних містах України та іншим країнам – він побував у Польщі, Німеччині, Греції. "Коли був на фестивалі вуличних музикантів у Польщі, то через день їздив грати до Німеччини. Там заробити виходило в кілька разів більше, ніж в Польщі", – говорить музикант. Втім, і в Києві заробляє непогано. "Кияни грошей за красиву музику не шкодують. Кидають у чохол і 20 гривень, і 100", – зізнався він.
"Військовий художник": 12 картин під кулями
Багато активістів Майдану пам'ятають і 27-річну киянку Марію Діордічук. Дівчина намалювала акрилом 12 картин прямо на місцях боїв – під вибухами світлошумових гранат і свистом гумових куль – вона була навіть поранена в око осколком гранати. На щастя, рана швидко зажила, зате Марія придумала назву своєї професії – "військовий художник". Під час протистоянь вона жила в Українському домі, а зараз планує об'їздити зі своїми роботами весь світ – уже вибрала 12 перших міст. Після виставок картини будуть продані на аукціоні: виручені кошти дівчина відправить сім'ям активістів, які загинули на Майдані.