Експеримент "Сегодня": проїхати через весь Київ без маршруток і метро – від Виноградаря до "Бориспільської"

Густонаселений Виноградар і пустельна Харківська площа в приватному секторі на околиці Дарницького району – дві київські протилежності: вони розташовані на різних берегах і відчутно відрізняються різноманітністю транспорту. Жителі Виноградаря скаржаться, що вранці виїхати з мікрорайону непросто: маршрутки переповнені, а дочекатися тролейбуса, який застряг в пробці, – вельми проблематично. На Харківській площі – все навпаки: людей на цій околиці столиці живе не так багато, як в спальних районах, так що станція метро "Бориспільська" рідко стикається з напливом пасажирів.

Біля метро "Бориспільська". Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

За даними міських сервісів з відстеження транспорту, оптимальне поєднання між цими районами – метро і маршрутка, дорога займає трохи більше години. У третьому експерименті команда "Сегодня" вирішила перевірити, як подолати близько 28 кілометрів, не використовуючи послуги приватних перевізників і підземку. Поїхали!

Від Виноградаря до "Бориспільської" – з трьома пересадками

                       Виноградар: порожні вулиці і любовна історія

На зупинці "Проспект Свободи" в 10 ранку – безліч маршруток і тролейбусів, які вирушають з двох платформ. Звідси можна доїхати до Петрівки, Лук'янівки, Нивок і проспекту Перемоги. Є й маршрутки в центр – до станції метро "Університет".

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Нам потрібен тролейбус №25, в нього на кінцевій сідають лише кілька пенсіонерів. Десь в салоні причаїлася кондуктор, вона дала про себе знати, лише коли через дві зупинки ми пішли за квитками до водія. "Навушники треба знімати!", – невдоволено бурчить жінка.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Тролейбус їде неспішно. Ранковий Виноградар виглядає майже безлюдним, за вікном – самотні перехожі і припарковані на узбіччях машини.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

На щастя, проїзду вони не заважають: на дорогах немає пробок. Ближче до Куренівки салон уже повний пасажирів.

Під час зупинки біля світлофора літня киянка, дивлячись у вікно, зауважує любовну сцену: в  легковику, що стоїть поруч, хлопець спілкується з дівчиною, явно відволікаючись від дороги. "Ганьба, він же навіть за кермо не тримається!", – обурилася пасажирка тролейбуса. "А може він її водити вчить, показував перемикання передач", – жартує у відповідь чоловік. "Чому б і ні, якщо дівчина симпатична!", – мрійливо підтримує бесіду дідусь, який сидить навпроти.

Тим часом, тролейбус дістався до книжкового ринку на Петрівці – це його кінцева зупинка. Дорога зайняла півгодини.

Троєщина: швидкий автобус і затишний трамвай

Від Петрівки дістатися до розв'язок на Лівому березі простіше і швидше на міській електричці, але вона ходить лише до 10 ранку і після 16:00 – в піковий час навантаження на транспорт. Тому перебираємося на зупинку на проспекті Бандери. За даними електронного табло, тролейбус №29 до метро "Дарниця" повинен приїхати через вісім хвилин. Однак, незабаром цифри змінюються, показуючи, що найближчий "рогатий" прибуде через 27 хвилин! За цей час на зупинці збирається більше 20 осіб.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Чекати тролейбуса холодно, тому вирішуємо їхати через Троєщину – на автобусі №21. Він сповнений пасажирами. Проїжджаємо по вже знайомому маршруту до вулиці Милославської, звідки нам належить дістатися до Лісової. Автобус довозить нас до кінцевої за 25 хвилин.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Тут, минаючи зупинку і коло розвороту швидкісних трамваїв, переходимо до павільйону однойменної зупинки звичайних трамваїв. Тут його чекають п'ять пенсіонерів. Заявлений інтервал руху – 12-15 хвилин, – традиційно не збігається з сумною реальністю – трамвай довелося чекати близько півгодини.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Бадьоро продзвенівши, червоний дідок помчав нас до наступного пункту призначення – зупинки біля станції метро "Лісова". За 40 хвилин дороги встигаємо зігрітися – в трамваї досить тепло. По дорозі кондуктор пояснює пасажиру, як дістатися до розкиданих уздовж маршруту комунальних служб. Молоді дівчата поступаються місцями для літніх, на автомийках сушаться різнобарвні килими і Троєщина в сонячних променях вже не виглядає такою сірою, перемагаючи один з головних стереотипів району.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Ближче до Лісового масиву, біля великого будівельного ринку, помічаємо пробку, проте трамваю вона не страшна – він їде по захищеній від іншого транспорту дорозі.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Лісова: ввічливий контролер і найбільш пунктуальний трамвай

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Прибувши в "царство секонд-хендів", переходимо на сусідню платформу, де нас чекає приємний сюрприз: під табличками з маршрутами трамваїв є розклад їх руху. 29-ий приїхав за три хвилини до відправлення і відправився в шлях чітко в зазначений час.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Їдемо в напрямку Червоного хутора, проїжджаючи автостанцію "Дарниця" і урбаністичні пейзажі. На невеликій зупинці вагоновод пригальмував, помітивши знайому. "Спати хочу жахливо. Вчора до 10 вечора працював, а сьогодні о п'ятій ранку на зміну. Дві години всього поспав. Чи є в цьому світі справедливість?", – голосно поскаржився він, відкривши передні двері. "Не тобі одному буває погано, – відповіла жінка, посміхаючись. – Немає її". "Тисяча відсотків", – зітхнув водій, закрив двері і поїхав далі. "Ох, і в трамваї філософія", – сміються студенти, що їдуть на пари.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

На наступній зупинці, вперше за три транспортних експерименти, ми зустріли контролера. Чоловік ввічливо попросив пред'явити квитки, і, виявивши у студентів один "не дірявий", простежив, щоб талон все ж вирушив у компостер.

Тим часом, трамвай №29 проходить повз Дарницький вокзал, який чимось нагадує будівлю Верховної Ради, барахолки, два мальовничих парки, а далі – через приватний сектор з різномастними будинками.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Дорога до кінцевої станції біля метро "Бориспільська" займає близько 50 хвилин.

Фото: Міла Князьська-Ханова, "Сегодня"

Підведемо підсумки. Оптимальний маршрут – маршрутка до Лук'янівки і далі, 12 станцій по "зеленій" гілці метро, обійшовся б нам в 9,5 гривень. Ми, користуючись тролейбусом, автобусом і двома трамваями, витратили 16 гривень і більше трьох годин. Можна було б заощадити час і гроші, проїхавши на міській електричці, але, на жаль, після 10 ранку і до четвертої години дня вона не працює.

Якщо ви плануєте добиратися комунальним транспортом з пересадками – варто розраховувати час із запасом: очікування стикування може зайняти більше півгодини. Хоча, один плюс в тривалій дорозі по місту, безсумнівно, є: це можливість помилуватися видом осіннього Києва з вікна.