Міліція повернула додому киянина, який втратив пам'ять

Столичні правоохоронці розшукали та повернули додому чоловіка, який майже рік вважався зниклим без вісті.

Встановлено, що 45-річний киянин втратив пам'ять. Проживав на вулиці – де доведеться. Виявив чоловіка міліціонер, який ніс службу з охорони громадського порядку на Московському мосту; упізнав за особливою прикметою на обличчі.

Близько року тому чоловік пішов з дому у справах і не повернувся. Його мати звернулася в міліцію із заявою про зникнення сина.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Співробітники відділу карного розшуку Дніпровського районного управління столичної міліції розпочали заходи з пошуку цієї людини. По всій Україні були розіслані орієнтування з фотографією розшукуваного, фото і прикмети чоловіка показували по телебаченню. Систематично на пошук зниклого безвісти киянина був орієнтований особовий склад столичного гарнізону міліції.

Під час несення служби з охорони громадського порядку на Московському мосту оперативний співробітник звернув увагу на бездомного, який сидів під мостом. Незважаючи на те, що розшукуваний істотно схуд і відростив бороду, правоохоронець помітив, що він зовні схожий на зниклого безвісти чоловіка. Остаточно сумніви розвіяла особлива прикмета – родима пляма на щоці.

Після закінчення чергування міліціонер відвіз чоловіка за місцем проживання його матері.

Пізніше було встановлено, що ця людина втратив пам'ять. В цей час він знаходиться на лікуванні. Завдяки зусиллям медиків пам'ять поступово повертається до нього.

Мати киянина звернулася до керівництва Дніпровського районного управління столичної міліції з листом: "Хочу висловити подяку Вашим співробітникам Голубу Ігорю Віталійовичу і Макарчук Любові Іванівні. У мене сталося горе, пропав син. Ми були на зв'язку дуже довго. Йшов розшук. За весь цей час вони проявили людяність, чуйність до мого горя. Вони розуміли, як важко мені, як матері, і підтримували мене, як могли. Велике їм спасибі! Зараз таке ставлення до простих людей дуже рідкісне явище. Я дякую Вам, що у Вас працюють такі хороші співробітники. Бажаю від усього серця, успіхів у роботі, міцного здоров'я і благополуччя".