Бунецький Дмитро
"Світом, гармонією і пасторальною ідилією дихає будівля ринку, цього казкового українського хутора посеред метушливої міської площі. Здається, що це пастка, в яку потрапив і навіки зупинився час..." Здогадалися, про що мова? Адже це просто — саме так автори книги "Київ в стилі модерн" описали, мабуть, найзнаменитіший ринок України — Бессарабський.
Раніше величезна, порівняно з навколишніми будинками, а тепер трохи загублена серед хмарочосів будівля ринку — це візитна картка Києва, куди приїжджають і іноземці, щоб купити продукти в стінах, яким вже сотня років, і кияни, бо знають торговців, які працюють там, довгі роки. Кореспонденти "Сегодня" відвідали Бессарабський ринок, познайомилися з династіями продавців і дізналися, що зайти в будівлю і заспівати — це нормально.
Торговий зал. Торговці вважають його другим домом і хваляться, що Бессарабка — найпрестижніша. Фото: Анастасія Іскрицька
Ринок відкривається о шостій ранку. Продавці розпаковують товар і розкладають його по місцях, отримують свіжі фартухи, нарукавники і чепчики — це постаралася сестра-господиня Ольга Дмитрівна, яка шість днів на тиждень (крім понеділка) стежить за чистотою "уніформи", — і приступають до роботи. Приходять перші покупці, ринок оживає, наповнюючись голосами і сміхом.
Фото: Анастасія Іскрицька
Готелі починаються зі швейцара, а ринок — з чергового. На Бессарабці працює Іван Молдаван, якому робота дісталася в спадок від батька, який був черговим з 77-го року.
Іван пішов по стопах батька. Фото: Анастасія Іскрицька
— Батько дев'ять директорів пережив, — сміється Іван. — А з 2004 року я його змінив. Я ж знав тут все, приходив з батьком на роботу, знайомий з людьми. І знаменитостей зустрічав — в 1996-му бачив прем'єр-міністра Великобританії Джона Мейджора, який тут купував соління. Сюди всі приходять — всі київські мери, московський мер колишній приїжджав, Лужков. Президенти — Ющенко, Кравчук. Спортсмени — Блохін, Шевченко і обидва брати Клички.
Фото: Анастасія Іскрицька
Іван як черговий забезпечує порядок на ринку, охорону, стежить за санітарним і технічним станом.
— Тут всяке бувало. Злодії, наркомани, шулери, алкоголіки, лохотронщики, бомжі. Лохотрон був. Тепер стоїть відеоспостереження, так що криміналу практично немає. Хоча два тижні тому продавця обдурили — взяли товару на 500 грн, а заплатили близько 300. Але це поодинокі випадки. Так що до міліції звертаємося рідко.
Наталія Москаленко — одна зі старожилів ринку в третьому поколінні. Торгує овочами і зеленню, тримає вдома три теплиці і товар свій нахвалює.
Наталя — продавець в 3-му поколінні. Фото: Анастасія Іскрицька
— У мене тут Ющенко часник на розсаду брав. А ще спеціально беру парочку поїдених комахами морквин, щоб люди бачили: все натуральне, якісне. Бур'яни руками рвемо. Я на ринку 35 років уже. Бабуся торгувала після війни ще картоплею, морквою і буряком. Потім, з 1950-го, сюди прийшли мама з сестрою. А тепер тут торгую я з рідною сестрою і двоюрідна сестра зі своєю сестрою. Хоча спочатку я не думала, що втягнуся. Закінчила сільгосптехнікум, працювала в плановому відділі колгоспу.
У Наталі Петрівни теж свої зоряні покупці.
— Серьога з групи "Мандри" — мій особистий покупець, довіряє мені. Людмила Зикіна брала помідори бичаче серце, Рибчинський і Зібров були. А на свята колядники приходили — співали дуже красиво. Це ж Бессарабка, найпрестижніший ринок. Колектив дружний, тут всі практично старожили, новачків мало. Добре, безпечно. За всі роки, що працюю, жодного разу товар не пропав, який залишала на ніч!
Гостьова книга. Заповнена зоряними автографами і побажаннями. Фото: Анастасія Іскрицька
Валерій Якушев, торговець фруктами, підхоплює розмову. Він тут з 1992-го, до цього тут торгували його тітка і мама.
— Коли Союз розпався, їздили в сади, охороняли яблука, — згадує чоловік. — Яблуками з нами і розраховувалися — от і привозили їх сюди, продавати. Раніше яблука і груші тільки були, це зараз роздолля — різні фрукти є.
Згадує смішні історії.
— Якось іноземець підходить, на яблука показує, запитує: "How much?" А ми зазвичай на калькуляторі цифру показуємо. Я нулик затиснув випадково, не побачив, показав, а він пішов. Дивлюся на екран, а там 7 000 000. За кіло яблук. А взагалі тут цікаво. У Жана Клода Ван-Дамма брав автограф, коли він поруч ікру купував. Деміса Руссоса, нині покійного, пам'ятаю, — такий видний чоловік, представницький, і голос дивовижний. Купував у мене яблука і груші. Тут багато артистів різних. Буває, заходять і прямо співати починають. Це вже традиція, це нормально — зайти на Бессарабський ринок і заспівати.
— Ви тут практично всі — представники династій. А молодь де?
— Так, люди давно працюють. Всі покупці знають своїх продавців роками, мінімум років по 15, тому й довіряють. А молодь на печивах, фарбах, в кіосках. Хоча зараз покупців менше стало.
— А чого?
— Так парковки немає. До мене приходять мої, кажуть: "Валера, три кола навколо зробив, місць немає — поїду кудись ще краще".
— А товар-то якісний?
— Аякже. Хоча років десять тому, пам'ятаю, Олег Ляшко прийшов і сказав, що отруївся нашими яйцями. Але йому показали лабораторію, де все просвічують, переконали.
Ірина Менжега теж торгує овочами з домашніх теплиць.
— 30 років уже. А до цього — свекруха, майже сорок років. Ще пам'ятаю пішки через міст ходили і на конях їздили. Я раніше на світлотехнічному заводі працювала, світильники збирала. Народила, потім свекруха прийшла, каже, досить вдома сидіти. Так і потрапила.
Ірина. Продавала картоплю міністру і обіймалася з Кіркоровим. Фото: Анастасія Іскрицька
— А який ідеальний день для вас тут?
— Найкраще — це коли приїхала, товар за годину-дві продала і в Гідропарк, купатися, — сміється Ірина Станіславівна. — Хоча тут і так весело. Я з Кіркоровим обіймалася. І Басков приходив. А ще пам'ятаю якось, давно це було, років десять тому, тільки виростили молоду картоплю, дорога була, по 70 грн за кілограм. Приходить якийсь міністр і каже: "Дитинко, дайте молодої картоплі". А я йому: "Чоловік, вона ж дуже дорога". А він так поблажливо: "Дитинко, ось цю і цю висипте". Взяв, заплатив, ще й десятку "на чай" залишив.
Найголовніша проблема для продавців зараз — парковка. На неї скаржаться всі. Але директор Бессарабського ринку Олександр Драчук каже, що проблема вирішується: Бессарабську площу можуть закрити для проїзду. З такою пропозицією мер Кличко вже звернувся до ДАІ. Залишилося тільки почекати, коли це буде реалізовано.
— Це унікальне місце, — говорить він. — Тут працюють династії, це люди, які можуть не отримувати прибутки, але залишаються: адже вважають це місце своїм домом. Тому головне завдання зараз — зробити Бессарабський ринок відомим у всьому світі, як Барселонський або Празький. Щоб він став пам'яткою, де можна відчути дух Києва та купити щось смачне.
Читайте також:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми