Вже більше місяця російські окупанти продовжують бомбардувати Київ. Ракети та снаряди потрапляють у житлові квартали та несуть за собою смерть та руйнування. Цьому протидіють працівники ДСНС Києва. Герої у касках гасять полум'я, розбирають завали та рятують киян.
Сайт "Сегодня" дізнавався, за яких умов доводиться працювати співробітникам столичної ДСНС.
Володимир Ковальчук, начальник варти одного з підрозділів ДСНС Києва. Старший лейтенант служби цивільного захисту – працює рятувальником уже 11 років.
"Моя перша спеціальність – вчитель історії та правознавства, але так сталося, що після навчання в університеті я потрапив на службу до армії в пожежний підрозділ. Там і вирішив пов'язати своє життя із ДСНС. Після закінчення служби пішов працювати рятувальником у Києві", – згадує своє мирне життя Володимир.
За спинами людей було полум'я
Рятувальнику довелося виїжджати на дві пожежі у Києві, які сталися внаслідок обстрілу ракетами та снарядами російських окупантів. А його підрозділ у різні зміни здійснив вже понад десять виїздів на гасіння таких жахливих пожеж.
У перший свій виїзд Володимиру довелося рятувати людей та швидко реагувати на те, що відбувається у житловому будинку в Оболонському районі. Там було фактично знищено два під'їзди з великим поширенням вогню, евакуювати людей сходовими маршами було неможливо.
"Я навіть уявити не міг, що такі руйнування можливі – це шок. Мені з моїми підлеглими вдалося в перші хвилини врятувати вісім людей. В основному, це були люди похилого віку по 60 і більше років. Ми рятували їх за допомогою висувних пожежних драбин. У мешканців за спиною вже було полум'я, і нам потрібно було швидко їх звідти діставати", – розповідає сайту "Сегодня" Володимир Ковальчук.
Людей спускали на руках
Літнім людям було дуже страшно: від пережитого ракетного удару, від пожежі, що охопила будівлю, і від висоти, якою їх спускали рятувальники.
"Люди боялися ступити на пожежну драбину. Нам довелося вмовляти їх, пояснювати, що це не є небезпечним, всіляко їх підбадьорювати. Ми ж драбинами користуємося щодня, а для мирних людей – це страшно спускатися з висоти четвертого поверху. Деяких жителів довелося обв'язувати страхувальними мотузками, а декого просто спускати на руках", – згадує Володимир Ковальчук.
Вода як подяка
Врятовані мешканці часто дякують рятувальникам за роботу, хоча самі перебувають у шоковому стані.
"Коли пожежу ліквідовано – люди підходять, дякують, обіймають, плачуть. Ми всі стали як одна сім'я. Особливо приємно, коли просто так приносять питну воду пожежникам та дають попити. Це вже велика подяка", – каже пожежник.
Рятують тварин
З квартири в розбомбленому будинку на Оболоні вдалося врятувати не лише людей, а й сімох собак, багато котів та навіть черепаху.
"Багато хто писав, що черепаху викинуло з будинку вибуховою хвилею, але це не так. Я її особисто дістав із розбитого акваріума та акуратно передав волонтерам, які були біля будинку. Хтось із журналістів сфотографував її на тлі зруйнованої будівлі. Знаю, що господарі черепахи пізніше знайшлися, вони шукали її", – пояснює рятувальник.
За моєю спиною – моя сім'я
Жахливі руйнування після обстрілів шокують усіх, навіть пожещників, які бачили різне на своїй роботі.
"Все це, звісно ж, шокує. Рятувальники – це підготовлені люди. Наша робота – суцільний стрес. У нас є певне загартування для такої роботи. Звісно ж, ніхто не готовий працювати в умовах війни. Особисто мені сил та енергії надає те, що я розумію – в Україні є люди та колеги, які працюють і живуть у набагато гірших умовах. Наприклад, у Харкові, Сумах, Маріуполі, інших містах, де лютує ворог. Їм набагато складніше і вони не здаються. Чому ж маю здатися я? У мене за спиною моя сім'я, моя дитина. Доводиться працювати, триматись. Берегти себе, щоби зберегти їх", – розповідає Володимир Ковальчук.
Натільний хрестик
Пожежники не приховують, що наслідки ракетних ударів у столиці більше нагадують пекло. У таких умовах багато хто носить із собою талісмани або іконки.
"Можливо, хтось із хлопців носить такі талісмани чи обереги. Але особисто у мене такого немає, я не можу сказати, що я маю якусь щасливу пожежну каску або монетку. Все, що в мене є – це віра у свої сили та натільний хрестик. Можна сказати, що він є мій талісман", – ділиться з нами Володимир.
Мрія – повернути сім'ю у мирний Київ
Щодня рятуючи людей та розбираючи завали, столичні пожежники вірять у перемогу України.
"Ми віримо у нашу перемогу, бо ми боремося за правду і ні на кого не нападали. Ризикуючи життям, працюємо та наближаємо день перемоги, коли настане мирний час. Я, як і всі українці, святкуватиму цей день. Але перше, що я зробив би – повернув би свою сім'ю до Києва. Вони були змушені виїхати. А друге, звісно ж, хочеться хоч трохи відпочити, перевести дух на морі чи в горах. До речі, я ніколи не був у Криму. Було б цікаво поїхати подивитися, але вже український Крим, який ми повернемо собі обов'язково", – ділиться планами Володимир Ковальчук.
Раніше ми писали:
Працюють під виття сирен. Як у Києві ремонтують підірвані окупантами тепломережі
Війна війною, а весна за розкладом. Комунальники, незважаючи на обстріл, прикрашають Київ