Олександр Марущак
Провідний редактор Київ Сьогодні 
Ольга Кравченко
Редактор Київ Сьогодні 
На кожній станції Київського метрополітену можна побачити співробітниць у форменому одязі й у червоному головному уборі. Містяни так їх і називають: "червоні шапочки". Чергові по станції уважно стежать за пасажирами і віддають сигнали машиністу спеціальним диском.
Щоб дізнатися секрети їхньої роботи, сайт "Сьогодні" поспілкувався з головною "червоною шапочкою" столичної підземки. Ганна Малофієнко працює черговою по станції 45 років, довше за всіх своїх колег. Тепер жінка працює на станції "Дарниця", де ми і зустрілися.
Всього в підземці трудиться 369 чергових. 72 з них – чоловіки, вони, до речі, замість шапочок носять кашкети з червоним верхом.
12 годин на пероні
В обов'язки чергової входить: стежити за прибуттям на станцію і відправленням поїздів, посадкою і висадкою пасажирів, а також контролювати, щоб люди не заходили за обмежувальну лінію на пероні та поводилися адекватно.
На кожній станції чергують двоє людей. Один контролює ситуацію на пероні, а другий стежить за моніторами в пункті спостереження. Зміна чергового становить 12 годин. Робочий день починається о 8-й ранку і закінчується о 20-й вечора. Наступного дня нічна зміна – з 20-ї вечора до 8-ї ранку. Після цього – два вихідні.
"Мені зовсім не складно. Я люблю свою роботу. Подобається допомагати пасажирам. А для цього потрібно бути завжди в гарному настрої, навіть якщо тобі не дуже весело", – ділиться з нами Ганна Миколаївна.
45 років на пероні
До метрополітену Ганна Малофієнко два роки працювала на залізниці. Каже, що їй дуже сподобалося київське метро, і сюди вона прийшла працювати за переводом у 1976 році.
"Свій перший робочий день пам'ятаю добре. Станція "Святошин" тоді була кінцевою. Мені провели інструктаж, все розповіли, пояснили обов'язки. Було, звичайно, страшно, хвилювалася дуже. Думала, що не впораюся, але все вийшло", – згадує Ганна Миколаївна.
Після вона працювала черговою на "Шулявській", "Арсенальній", а на "Дарниці" – з 1989 року.
"Зброя" чергової
Головне знаряддя праці чергової по станції – диск з ручкою, схожий на тенісну ракетку. Він призначений для подачі сигналів машиністу поїзда. Білий круг із чорної серединою застосовується в разі відправлення поїзда з перону або в депо. Диск червоного кольору – це сигнал для машиніста зупинитися.
Багато пасажирів жартома називають цей диск тенісною ракеткою, а жінок з метро – тенісистками.
"Ми нормально сприймаємо гумор пасажирів – і про "червоні шапочки", і про диски, якими ми нібито граємо в теніс. До речі, я люблю грати в теніс з онуками, але тільки після роботи", – розповідає нам, усміхаючись, Ганна Миколаївна.
Династія метрополітенівців
Жінка зізнається, що в метро вона і чоловіка свого зустріла. Він теж тут працює. Разом виховали сина і дочку.
"Діти вже дорослі. Я стала бабусею – є три онуки. Із чоловіком я познайомилася в метрополітені. Мене перевели на станцію "Чернігівську" – тоді вона називалася "Комсомольська". Там я познайомилася з майбутнім чоловіком. Він теж працює в метрополітені. Наша сім'я тісно пов'язана з метро. У метрополітені працюють мої син, зять, невістка. Тільки дочка пішла працювати на залізницю", – розповідає нам Ганна Миколаївна.
З усмішкою до людей
Робота чергової зобов'язує вивчати пасажирів і постійно наглядати за ними на пероні, бути трохи психологом. Наша героїня зазначає, що люди за цих 45 років дуже змінилися. Деякі не на краще – багато злих і байдужих громадян.
"Пасажири всі різні. Хтось дуже радісний, хтось дуже сумний, а є і зовсім байдужі, які взагалі нікого не помічають і ні на що не реагують. Я ставлюся до всіх пасажирів однаково, добродушно і з усмішкою. Мені подобається спілкуватися з людьми, пояснювати, підказувати, допомагати", – розповідає Ганна Миколаївна.
Найчастіше у неї запитують, як проїхати на метро в потрібне місце. Або цікавляться, як від станції дістатися за адресою.
Шльопанці та скейти на рейках
Часто пасажири впускають на рейки свої речі. Допомагають їх дістати звідти чергові по станції.
"Одного разу навіть скейт піднімала. Дістаємо речі за допомогою спеціального пристрою. Часто пасажири впускають навушники, мобільні телефони, іноді дитячі іграшки. На жаль, багато хто поводиться безтурботно і підходить близько до краю платформи. До речі, раніше жінки дуже часто губили на рейки взуття, особливо шльопанці. Доводилося їх піднімати. Тепер в них менше ходять", – розповідає чергова по станції.
На лавочках станції пасажири нерідко забувають свої речі. Це і дитячі іграшки, і телефони, і сумки.
"Якось навіть ноутбук забули на лавочці. Господиня повернулася по нього за годину – віддали. Якщо власник не з'являється за годину-дві, ми всі речі передаємо в наше бюро знахідок на станції "Нивки", – додає Ганна Миколаївна.
Замучили зацепери
Наша героїня говорить, що найбільше її шокує поведінка молодих людей, які катаються на дахах вагонів або на зчепленні між ними.
"Це дуже страшно, коли все закінчується трагедією або інвалідністю. І все заради примарної популярності і грошей. Від таких подій можна опритомнювати по кілька тижнів. Я намагаюся не запам'ятовувати такого. За ці роки різного надивилася. Буває, пасажири падають на ескалаторах, на перонах, їм стає зле у вагонах. Ми завжди намагаємося швидко зреагувати і надати допомогу, викликати швидку, підтримати словом", – розповідає чергова по станції.
Квіти – просто так
Але є і приємні моменти. Іноді пасажири просто так дарували квіти черговій по станції.
"Приємних моментів було багато. І квіти дарували, і шоколадки. Було таке, що й заміж запрошували. Всяке бувало... Букети дарували. У людини гарний настрій, ось вона і дарує. Але бували й сумні дарувальники. Напевно, хтось не прийшов на побачення, потрібно було букет кудись подіти, ось і подарував черговій", – згадує Ганна Миколаївна.
Раніше ми писали:
- Чоловік зупинив рухпоїздів у київському метро
- Таємниці Київського метрополітену: про станцію втрачених речей
- Таємниці Київського метрополітену: станція з ліліями, очеретом і зоряним небом на пероні
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми