У столиці три сім'ї опинилися без даху над головою. / Фото: Колаж: Сьогодні
Мешканці демонтованого гуртожитку на Метрологічній,1 нині перебувають у шоковому стані. На момент зносу будівлі там мешкало три сім'ї. З однією із них поговорив кореспондент "Сьогодні".
У будинку проживало три сім'ї: самотня двірник, ще одна жінка-двірник із сином та сім'я Клеветенків – батько, мати та син.
Люди, які опинилися без житла. Фото: Сьогодні
Людмила Клеветенко з тремтінням у голосі згадує ранок вівторка. Двірники пішли на роботу по своїх ділянках о шостій ранку, якраз випав сніг. А о 8-й годині почався справжній погром.
Викинули надвір
"Нас просто викинули зі свого житла. Мого сина, лікаря, просто викинули у вікно. У нього обличчя та руки в саднах. Мене, як м'ячик, бовтали коридором. Я навіть одягнутися не встигла, вели роздягнуту найняті молодики. Я була у тапочках, і мене виштовхали на мороз. Благо, хоч чоботи з квартири викинули, і нашу кішку Мері віддали. Решта там залишилося. Нас просто розчавили. У мене різко піднявся тиск, викликали швидку. Я кричала цим молодим бугаям: мені 67 років, а якби з вашої матері так знущалися?! Але мене ніхто з них не слухав, лише глузували з мене. За гроші вони і рідну матір продадуть", – згадує Людмила Анатоліївна.
Під уламками будинку лишилося все. Холодильник, телевізор, дві пральні машинки, мікрохвильова піч. Халати, одяг, взуття, посуд. Усе це переїхали трактором. Також зробили з речами інших сімей. Багато людей з'їхали з кімнат гуртожитку раніше, не витримавши пекельних умов, але своїх речей вони не забрали. Тепер їх просто вбили.
"Син у мене лікар. У квартирі був його компьютер з історіями хвороб, його розбили. Він переживає, як тепер працювати. Синові сьогодні якраз 30 років. Такий подарунок на день народження. Він офіцер запасу та збирається їхати в зону АТО. Але кого захищати, якщо тут у столиці України будинок, де він народився, знесли екскаваторами?" – обурюється жінка.
Півроку жили без газу, світла та тепла
Сім'я проживала у цьому гуртожитку на Метрологічній із 1984 року. Жінка працювала в Академії наук України 25 років.
"Від будівлі відрізали усі комунікації. Ми не мали ні газу, ні електрики. Ми так жили п'ять місяців. Опалення не включали, навіть не пробували, трубу відрізали. Можете уявити, як жити в таких умовах. Пристосувалися жити при свічках та ліхтариках. Щоб зарядити телефон, ми ходили до сусідньої крамниці, де на нас уже косо дивилися. Грілися туристичним газовим пальником на сім літрів, а після цього під ковдру", – розповідає Людмила Анатоліївна.
Сім'я значиться другою у черзі на квартиру по Голосіївському району, тому й нікуди не йшли з гуртожитку. Ось-ось їм обіцяли дати житло. Але все тривало на роки. Після того, як будинок знесли, сім'я просто залишилася на вулиці у такий дикий мороз. Тут же бігав песик, який жив в одній із кімнат гуртожитку. Активісти його кличуть Найдою, але мешканці називають Пальмою.
Тепер бездомним став не лише собачка, а й ціла родина. Першу ніч вони пережили у салоні свого авто.
"Ми ночували біля свого зруйнованого будинку. Ми маємо свій автомобіль – невеликий пікап. Там місця для двох чоловік. Ось по фчерзі так і сиділи там із сином та чоловіком. Хтось один чергує надворі. Ті люди, які захопили гуртожиток та вигнали нас на вулицю, гуляли у місцевому кафе до 12-ї ночі. Їли піцу і пили. Ми бачили, як їм гроші за роботу заплатили. Давала гроші жінка із джипа", – розповідає нам Людмила Анатоліївна.
Що буде далі, вони не знають. Поки що їм погодилися дати притулок знайомі.
"Ми ходили сьогодні до Голосіївської РДА, нам сказали ще почекати. От і чекаємо. Ходимо туди регулярно. З речей залишилася одна валізка. Там документи та деякі речі, які вдалося забрати із квартири", – додає жінка.
Помста цвинтаря?
Територія навколо гуртожитку густо забудована житловими будинками. І на місці зруйнованого будинку також планують звести житло. Місцеві жителі кажуть, що вся ця територія на Метрологічній раніше була великим німецьким цвинтарем. Навіть сам гуртожиток збудовано на могилах.
"Я чудово пам'ятаю, як 25 років тому сюди приїжджали викопувати останки німецьких солдатів, одразу за гуртожитком. Німці мали план поховань. Все було розписано за рядами. Трактором виривали рівні траншеї. Я навіть сама бачила, як діставали рештки. Щіткою чистили кістки, складали у целофанові пакети. Знайдене золото у вигляді зубів та кілець складали окремо. Там навіть знаходили металеві коробки із зубною пастою. Усі ці кульки з останками тимчасово зберігали у нас у гуртожитку", – згадує Людмила Анатоліївна.
Останки німецьких солдатів, які тут знайшли, перепоховали на німецькому цвинтарі під Києвом Одеською трасою. Але місцеві впевнені, що не всі могили знайшли.